Микола Трохимович Федорук керував Чернівцями довше, ніж будь-хто в новітній історії міста. За той час в країні змінювалися президенти, політичні режими та економічні реалії, але він продовжував утримувати владу, аж поки його кар’єра не обірвалася гучним відстороненням у 2011 році. На yes-chernivtsi.com.ua розбираємо, як склалася кар’єра Федорука і що залишив після себе мер, який майже 17 років керував містом.
Від «Гравітону» до керівництва районом
Микола Федорук народився 20 березня 1954 року у волинському селі Пісочне. Його перший фах був далеким від політики. У 1976 році Федорук здобув диплом інженера електронної техніки у Львівській політехніці й приїхав до Чернівців працювати на завод «Гравітон».
На одному з найбільших підприємств міста Микола Трохимович починав працювати інженером-технологом, але швидко змінив профіль. Уже за рік Федорук очолив комсомольську організацію заводу. Це запустило типовий для радянської системи кар’єрний ліфт: від керівника Першотравневого районного комсомолу до першого секретаря Чернівецького обкому.
Варто зауважити, що Федорук не перетворився на суто кабінетного функціонера. У 1985–1986 роках він повернувся на «Гравітон» керувати виробництвом у статусі начальника цеху. Але після того його кар’єра остаточно перейшла у площину адміністрування. У 1987 році Микола Трохимович став головою виконкому Першотравневої районної ради Чернівців.
Ще до розпаду СРСР Федорук мав за плечима:
- технічну освіту;
- досвід роботи на виробництві;
- кілька років керівництва районом.
У 1991 році він здобув другу вищу освіту в Київському інституті політології та соціального управління. Коли радянська система була зруйнована, а Чернівці разом з усією країною входили в нову політичну реальність, Федорук добре знав, як працює міське управління.
У 1994 році Микола Трохимович вирішив перейти від керівництва районом до боротьби за посаду мера Чернівців. Попереду була виборча кампанія, яка визначила його подальшу політичну кар’єру.
1994 рік: перша перемога на виборах очільника Чернівців
Улітку 1994 року Микола Федорук мав пройти головне політичне випробування: довести, що досвід, здобутий у радянській системі управління, працюватиме й у незалежній Україні. На виборах голови Чернівців йому довелося змагатись у другому турі з Павлом Павлюком.
10 липня 1994-го стало відомо, що Микола Федорук здобув перемогу, однак легкою її не назвеш. За архівними даними, він здобув 55 148 голосів, або 51,5%, тоді як за Павлюка проголосували 50 957 виборців — 47,5%. Перевага склала лише 4%.
На той момент Микола Федорук став не мером у звичному для нас розумінні, а головою міської ради та її виконавчого комітету. Через кілька років система місцевого управління змінилася. Після реформи 1997 року Федорук здобув статус міського голови Чернівців.
5 перемог поспіль
Після тріумфу на виборах у 1994-му Микола Федорук перетворився на багаторічного очільника Чернівців. У 1998 році містяни без вагань залишили його на посаді мера. А на виборах 2002-го Федорук продемонстрував абсолютне домінування, розгромивши найближчого конкурента Миколу Романюка. Тоді Микола Трохимович здобув 60,3% голосів.
Вибори 2006 року стали для Федорука перевіркою на турбулентність. Після Помаранчевої революції 2004 року політична ситуація в Україні змінилася. Місцеві вибори 2006-го проходили в нових реаліях. Федорук ішов на них як безпартійний самовисуванець, хоча його кандидатуру підтримали місцеві осередки БЮТ та «Пора—ПРП». У результаті Микола Трохимович здобув 39,85% голосів, тоді як найближчий конкурент Михайло Сеничак — 15,69%. Федорук учетверте поспіль очолив Чернівці.
У 2010-му чернівецький політик влаштував грандіозний камбек. Микола Федорук оновив рекорд підтримки громадян, здобувши 62,95% голосів.
5 виграних поспіль виборчих кампаній і майже 17 років при владі. За той час в Україні відбулися трансформації у різних сферах. Проте переможне прізвище у виборчому бюлетені в Чернівцях залишалося незмінним.
Як Федоруку вдавалося роками зберігати довіру містян? Відповідь ховається у його стилі управління та рішеннях на посаді.
Що змінилося в Чернівцях за роки мерства Федорука
Микола Федорук керував Чернівцями в період, коли місто одночасно розв’язувало давні комунальні проблеми й намагалося оновити інфраструктуру. Найпомітніші зміни, що відбулися за час його перебування на посаді мера, викладено в таблиці.
| Сфера діяльності | Ключові проєкти та об’єкти | Деталі реалізації та результати |
| Дорожнє господарство | Капітальний ремонт вулиць Руської, Головної та Героїв Майдану (Червоноармійська до 2014-го).Будівництво вулиць Гастелло та Нагірної. | Вулиці Гастелло та Нагірна були прокладені фактично з нуля, оскільки раніше там взагалі не було дорожнього покриття. |
| Комунальна інфраструктура (Газифікація) | Повна газифікація житлового фонду.Підготовка до прокладання другої нитки газопроводу. | Рівень газифікації Чернівців було доведено до 100%. Для будівництва другої нитки газопроводу була виконана критично важлива підготовча робота (зокрема, розв’язане питання з виділенням земельних ділянок під майбутню трасу), хоча сам проєкт завершили вже після відставки Миколи Федорука. |
| Медицина | Будівництво дитячого хірургічного центру. | Проєкт став одним із найважливіших для міської влади наприкінці 2000-х років. Він був спрямований на суттєве покращення рівня надання медичних послуг. |
| Стратегічні транспортні об’єкти | Реконструкція Чернівецького аеропорту. | Міська влада системно вкладала кошти у відновлення летовища та розробляла плани його подальшого масштабного оновлення й розвитку. |
Масштабна підготовка до 600-річчя Чернівців
Найбільший інфраструктурний бум за роки керівництва Федорука Чернівці пережили під час підготовки до святкування 600-річчя міста. До ювілею готувалися з розмахом. Тоді оновили вулицю Ольги Кобилянської та площу Турецької криниці, капітально відремонтували фасади будинків та інженерні споруди. Роботи обійшлись у 345 мільйонів гривень, але найцікавішим був процес оплати роботи підрядників.
Вийшла класична історія про спільний похід у ресторан, де рахунок ділять не порівну. Держава щедро пообіцяла виділити 150 мільйонів гривень, але на ділі переказала лише 50. У підсумку левову частку чека Чернівцям довелося оплачувати з міської кишені.
Свято відгриміло, гості роз’їхалися, а місто опинилося в боргах перед підрядниками. Ще два роки після ювілею, аж до 2010-го, Чернівці потроху виплачували 68 мільйонів гривень заборгованості.
Конфлікт із міськрадою і дострокова відставка
Після виборів 2010 року стосунки Миколи Федорука з новим складом міської ради загострилися. На початку 2011-го мер Чернівців зупиняв окремі рішення депутатів, а ті звинувачували його в порушенні законів та перевищенні повноважень.
31 березня 2011 року міськрада достроково припинила повноваження Федорука. За це проголосували 42 депутати, 1 був проти, ще 3 бюлетені визнали недійсними. Федорук назвав рішення незаконним і звернувся до суду, вимагаючи поновлення на посаді та компенсації за вимушений прогул.
Повернутися в мерське крісло політику не вдалося. Однак у 2012 році Шевченківський районний суд Чернівців частково задовольнив позов і зобов’язав міськраду виплатити Федоруку 73 тисячі гривень зарплати за 6 місяців вимушеного прогулу.
Верховна Рада й останні роки діяльності
Після дострокової відставки Федорук не залишив політику. У 2012 році його вибрали народним депутатом від «Батьківщини» у 201-му окрузі з центром у Чернівцях. У парламенті він працював у комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. У 2014 році Федорук знову переміг у тому ж окрузі, балотуючись від «Народного фронту», і став головою підкомітету з питань місцевих органів виконавчої влади та територіального устрою.
У 2019 році Микола Трохимович ще раз спробував потрапити до Верховної Ради як безпартійний самовисуванець, однак вибори програв. Після того його активна політична кар’єра фактично завершилася.
Микола Федорук помер 7 травня 2025-го у віці 71 року. Для Чернівців його ім’я залишилося пов’язаним із майже 17 роками безперервного мерства — періодом, упродовж якого місто пережило великі інфраструктурні зміни, грандіозне святкування 600-річчя та гучні політичні конфлікти.