На початку 20 століття в Україні активно почало розвиватись політичне життя, зокрема це й торкнулось Буковини. Саме у цей період у Чернівцях була створена перша політична партія у регіоні. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про Національно-демократичну партію Буковини.
Поява
У 20 столітті на Буковині панівне становище у політиці займали народовці. Вони активно співпрацювали зі своїми колегами з Галичини, адже саме вони наприкінці 19 століття створили Українську радикальну партію та Українську національно-демократичну партію. Але далі їхня співпраця припинилась, так і не давши суттєвих результатів. Причиною цього стало те, що буковинці і галичани мали різні погляди на боротьбу. До прикладу, буковинці схилялись більше до компромісу, а натомість галицькі діячі – до конфронтаційних методів.
Тож буковинські громадські діячі вирішили самотужки будувати своє політичне життя. На початку всі сили зосереджувались навколо місцевої “Руської ради”. Але це об’єднання було таким своєрідним фундаментом для наступних кроків. Адже вже на початку 1900-х років “Руська рада” втратила свою активність.
У 1907 році на Буковині було створено Національно-демократичну партію Буковини. Партійну програму було розроблено відповідно до австрійської конституції. Політики цього об’єднання прагнули відстоювати культурно-просвітницькі та соціально-економічні права українців Буковини.
Розкол
До 1911 року Національно-демократичну партію Буковини очолював Степан Смаль-Стоцький. Чоловік був мовознавцем, педагогом і культурним діячем. Також понад 30 років Смаль-Стоцький викладав у Чернівецькому університеті. У 1892 році Степан став послом від національно-демократичної партії до Буковинського сейму.
У межах Національно-демократичної партії Буковини Степан Смаль-Стоцький, а також Микола Василько змогли добитись рівноправності для українців в чернівецькій адміністрації, та й загалом в усьому політичному житті Буковини. Це сталось завдяки заходам, які проводив мовознавець. Він уклав першу граматику української мови, фонетичний правопис у середніх школах Буковини, а також розбудував буковинське шкільництво.
У 1911 році на Буковинському сеймі відбувся конфлікт і Степан Смаль-Стоцький був змушений скласти мандат посла крайового парламенту. Саме тоді й розкололась Національно-демократична партія. Після звільнення Смаль-Стоцького партію очолив Микола Василько.
Новий очільник партії також раніше був обраний послом Буковинського сейму. Свою присягу депутата він склав українською мовою, що було незвично на той час. Цей громадський діяч прагнув об’єднати усі українські партії, які мали між собою певні суперечки. Адже він вважав, що варто діяти разом.
Історики вважають Миколу неоднозначним діячем. Хтось його називає інтригантом і опортуністом, сумом політичного життя Буковини. Але чоловік намагався допомогти буковинським українцям. Він не займав жодну зі сторін в будь-якому конфлікті, а намагався відстояти рівні права.
Отож доля Національно-демократичної партії була різною, адже це все залежало від діяльності її очільника. Політика буковинської партії була лояльною до Австрійської імперії. Також вона вважалась українською партією, що мала значний авторитет. Якщо порівнювати це об’єднання з усіма іншими, то воно мало найбільшу електоральну підтримку серед буковинських українців. Також Національно-демократична партія Буковини мала власну газету “Народний Голос”.
Загалом в Національно-демократичній партії активно діяли такі громадські члени як Омелян Попович, Єротей Пігуляк, Ілля Семака, Микола Спинул тощо.