Війна змусила мільйони українців залишити свої домівки. Для багатьох західна частина України стала тим місцем, де з’явилася можливість перевести подих. Сюди приїжджали харків’яни, маріупольці, херсонці, адже їхні домівки зазнали найбільших руйнувань, пише yes-chernivtsi.com.ua.
Цей матеріал покликаний розповісти про вибудовування Чернівцями системної політики адаптації переселенців: надання житла, фінансової підтримки, психологічної допомоги. Ми проаналізуємо масштаби переселення, роль волонтерських організацій, впливу міської влади. Наше прагнення – висвітлити теперішню ситуацію як найкращий майданчик для створення нового соціального ландшафту.
Масштаби демографічного зсуву
Згідно з офіційними даними 8 квітня 2025 року, буковинський край подарував постійну домівку близько 40 тисячам вимушено переселеним особам. Більшість наданого списку складають конкретні сім’ї, серед яких багато дітей, пенсіонерів, батьків-одинаків. Якщо до повоєнних років біженці були радше поодиноким явищем, то 22 рік збільшив цю цифру у двадцять шість разів.
Тому таке стрімке зростання мусило позначитися на міській інфраструктурі. Владній структурі та благодійним фондам довелося екстреним порядком адаптувати системи соціального захисту. Зокрема, виплати ВПО почали складати 352 мільйонів гривень, допоки гуманітарна допомога становила майже 9 мільйонів. Соціальні служби, медичні заклади, школи також отримали додаткове навантаження. Потрібно було швидко розширювати житловий фонд, поповнювати робочі вакансії, забезпечувати зручне транспортне сполучення. Тодішнє повітря насичувалося важкою ношею для чернівчан, які взяли на себе відповідальність за інтеграцією новоприбулих сусідів.
Стратегії забезпечення житлом
Найбільш амбітним напрямком стала робота з формування муніципального житлового фонду. Наразі міська влада опрацювала 2272 звернення від 962 сімей, котрі потребують тимчасового житла. Тут же постало питання зародження умов довгострокового проживання. Відповідь прийшла під виглядом системи. Зокрема, 11 осіб отримали квартири комунального фонду, 33 людини стали мешканцями модульного містечка – проміжне рішення між евакуаційним центром та тимчасовим місцем перебування. Ще кілька сімей здобули квартирні ордери багатоповерхівки на вулиці Шкільній.
Фінансова допомога – другий основний напрям надання підтримки. Завдяки партнерству міжнародних організацій, зокрема ООН й Action Against Hunger сотням переселенцям було надіслано грошові виплати, здатні повноцінно покрити базові потреби. Додатково гуманітарні хаби облаштували координаційні точки, де роздаються продуктові набори, забезпечують необхідним одягом, безплатними послугами лазень.
Шляхи емоційної адаптації
Вище ми згадували про роль гуманітарних хабів. Більшість з них локалізувалися на таких вуличних проспектах, як Головна, Турецька, Пилипа Орлика, Василя Сімовича. Окрім того, такі ініціативи перетворювалися скупченнями людяності, де ділилися можливою інформацією щодо доступних ресурсів.
Окрема увага зосереджувалася психологічним відновленням або юридичним супроводом. Фахівці проводили консультації постраждалим з питань працевлаштування, оформлення документів, відновленням втрачених прав. Психологи присвячували весь свій вільний час полегшенню посттравматичного синдрому, легких стадій стресового розладу. Простори на кшталт «Вільної» сформувалися задля жінок, щоб збагатити душу відчуттям турботливої безпеки.
Важлива частина інтеграції охоплювала програми для осіб різних вікових категорій. Діти брали участь в інтеграційних заходах, спрямованих адаптувати до умов нових шкіл та розширити коло дитячого спілкування. Людям похилого віку донині пропонують навчання в «Університеті третього віку», а особистостям обмежених можливостей – індивідуальний соціальний супровід. Доволі широку популярність досягли тренінгові програмі: дарують шанс відкрити ентузіастам власний успішний бізнес.
Синергія залучення
За роки повномасштабного вторгнення буковинська перлина сформувала унікальну модель взаємодії влади, активістів, міжнародних міст-побратимів, даючи дозвіл комплексно підтримувати внутрішньо переміщених осіб. На нашу думку, успішним кейсом гарантування майбутнього залишається Координаційна рада з питань ВПО. Це платформа, де представники громадського сектору, біженці й команда мера працюють над виявленням актуальних потреб, розробкою рішень щодо їхнього розв’язання.
Для посилення діалогу був організований форум “Разом ВПОраємося”, тоді як освітні курси української мови або цифрової грамотності надають сил впевнено почувати себе частиною нового середовища. Додатково функціонують програми «СпівДія Ноут», адаптовані розвинути малий бізнес серед новоприбулих чоловіків. Зокрема, існує інформація про дарування ноутбуків компанією задля ведення власної справи.