Феноменальний для Європи випадок відбувся в Чернівцях, коли одна людина 9 разів (!) була обрана жителями на посаду бургомістра. Антоній Кохановський пропрацював на цій роботі 26 років, а всього в керівництві магістратури – 42 роки. Вдячні чернівчани за життя називали керівника міста батьком і з великою шаною згадують цю неординарну людину по цей день, пише yes-chernivtsi.com.ua. За які ж справи заслужив барон Антон рицар Кохановський фон Ставчан таку славу в віках?
Факти з біографії
Народився Антоній Кохановський 17 листопада 1817 року, в місті Тернопіль. Його батько Антон Іоан Кохановський був відправлений з Відня піднімати приєднані до Австро-Угорської імперії українські землі. Через кілька років його перевели в Чернівці на посаду секретаря крайової управи. З ним переїхала вся багатодітна сім’я – дружина Розалія, 4 сини та 5 дочок. Антоній серед них був старшим.
В Чернівцях хлопчик закінчив початкову школу, а потім вчився в цісарсько-королівській першій державній гімназії. Далі здібний юнак став студентом юридичного факультету Львівського університету, а по закінченню у Відні отримав фах адвоката. На роботу був направлений в Станіслав (тепер Івано-Франківськ), зробив там чудову кар’єру, але завжди його манили Чернівці.
По приїзді в Чернівці Антоній одружився, його другою половинкою стала вдова барона Капрі Антонія (вроджена Задурович). Дружина була дуже багатою, від першого шлюбу у неї були два сини, яких Кохановський виростив як своїх. В шлюбі народилося ще 4 сини – Антон Едуард, Ладислаус Фелікс, Альфред Александр, Штефан Андреус та донька Ізабелла, яка померла в віці 10 років. Пішов з життя молодим і син Альфред – він був поранений на війні в Генуї, його привезли додому, але врятувати хлопця не вдалося.
Робота на благо міста
Посаду голови міста Кохановський займав з 1866 до 1905 року, з перервою, коли його призначили віце-маршалом Буковинського сейму (аналогічно голові обласної ради сьогодні). Цікаво буде знати, що коли він очолив міську магістратуру, в Чернівцях було 15 тисяч мешканців, а коли пішов у відставку у віці 88 років, в місті жило уже 75 тисяч людей.
Відомий чернівецький історик Олександр Масан написав:
“В історії Чернівців навряд чи знайдеться інший діяч міського самоврядування, який зробив би для міста стільки корисних справ, як Антон (Антоній) Кохановський. Поляк за походженням, галичанин за народженням, він пов’язав свою долю з Буковиною та її столицею, залишивши в анналах чернівецької історії яскравий слід, а в пам’яті нащадків – глибоку шану і вдячність”.
Обраний головою міської управи, 49-річний Кохановський зразу взявся за справи. Почав він з комунальних служб. Негайно відправив головного інженера Чернівців Людвіга Веста в Австрію та Німеччину вивчити, як там влаштовані водогони. Буквально за три роки в Чернівцях з’явився новий водозабір, каналізаційна система, водоочисні споруди. Все це працює й тепер.
Одночасно він зайнявся електрифікацією міста, була побудована перша електростанція, а з початку 1896 року з’явилося вуличне освітлення, світло в суспільних місцях. Тоді преса писала:
“Тепер справді зроблено великий крок наперед розвитку міста, бо електричне освітлення стане одним кроком більше для змагань Чернівців стати великим містом”.
Уже через рік по місту почав курсувати трамвай, а електричні лампи світили в будинках заможних містян.
За роки правління Кохановського в Чернівцях були збудовані:
- німецько-українська гімназія;
- гімназія для православних дівчат;
- школа будівельників-архітекторів;
- кілька лікарень, в тому числі, психіатрична;
- поштамт;
- 6 розкішних готелів;
- вчительська семінарія;
- філармонія з великим концертним залом;
- Вірменська церква і багато інших споруд.
Для будівництва Дирекції ощадних кас бургомістр запросив австрійських архітекторів. Зараз там знаходиться Художній музей, а сама будівля визнана архітектурним шедевром і входить в ТОП-100 найгарніших в Европі.
Саме Кохановський став натхненником будівництва Резиденції митрополитів Буковини та Далмації, де тепер знаходиться всесвітньо відомий Чернівецький університет.
Чернівці вдячні бургомістру і за залізницю. Перший потяг був запущений в 1866 році, через 2 роки уже було пряме сполучення з Віднем, а ще через кілька років – щоденно ходили 5 потягів. в тому числі – в Париж.
За його каденції були вимощені вулиці міста кам’яною бруківкою. Щоб рівняти дороги, Кохановський привіз з Німеччини два трактори. Люди сходилися дивитись на це чудо техніки з навколишніх сіл.
Перлиною його багаторічної розбудови став Чернівецький театр, відкритий в 1905 році. Модних тоді архітекторів Фельнера і Гельмера він запросив з Відня. Будівництво тривало всього рік. Після його закінчення Кохановський попросився у відставку.
За 10 років в Чернівцях відкрили свої філії 65 найбільших європейських банків (до того їх було 4).
Кохановський умів приваблювати інвесторів, кажуть, що він перетворив місто в свого роду офшорну зону Австрії – його проекти завжди були забезпечені фінансово, йому виділяли величезні кредити під слово.
З життя видатний діяч пішов уві сні, у ніч на 10 вересня 1906 року. В день похорону в Чернівцях все було закрито, місто зібралося на прощання “з батьком”, процесія розтягнулася на кілометри. Похований на Руському цвинтарі, в родинному склепі.
Якою людиною був бургомістр Кохановський
Всі, хто знав цього чоловіка, відмічали його добре серце, водночас з твердістю в досягненні своїх цілей.
В 1861-1866 роках в Чернівцях спалахнула епідемія тифу, під час якої померло 2276 жителів міста. Після цього почався голод. Тоді Кохановський зі згоди дружини спустив воду у всіх їх ставках, щоби виловили рибу і безкоштовно її роздали тим, хто найбільше постраждав. Цим він врятував сотні людей.
Ще один цікавий факт – бургомістр подарував місту дорогий годинник для ратуші – тільки в Чернівцях на міській раді є два годинники. Причому, подарований мав нічну підсвітку, що для тих часів було справжнім дивом.
Міський голова мріяв зробити Чернівці “зеленим” містом. тому закуповував дерева і кущі тисячами за власний рахунок. Він особисто закладував парки і сквери, саджав рослини.
Кохановський також заснував Буковинський промисловий музей, експонати для якого під його керівництвом збирали по всьому краю.