Одним з перших політичних об’єднань на Буковині вважали “Демократичну селянську партію”. Саме вона належала до організацій, які претендували на вираження інтересів етнічних румунів в регіоні. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про задум та діяльність “Демократичної селянської партії”.
Створення
У 1902 році у Чернівцях виникла “Демократична селянська партія”. У цей період Буковина ще входила до Австро-Угорської імперії. Саме у ці роки у Чернівцях було гостре суперництво і створювались нові політичні союзи між основними етнічними групами. Ця партія стала головними конкурентами консервативної і елітарної Румунської національної народної партії.
Засновником “Демократичної селянської партії” був Аурел Ончул. З початком своєї політичної кар’єри чоловік був відділений від румунського націоналізму. Інколи політик протистояв іншим румунам, приймаючи сторону австрійських чиновників. Натомість тих часто звинувачували, що вони займаються макіавеллізмом, а також в тому, що вони налаштовували один проти одного лідерів різних угруповань. Також історики подейкують, що політика Ончула пов’язана з новим губернатором Буковини Конрадом цу Гогенлое, який прагнув збалансувати ситуацію між українцями та місцевими румунами.
У 1903 році “Демократична селянська партія” опублікувала свою демократичну програму, а згодом провела й перший конгрес “Політичне товариство Уніра або Демократична селянська партія”.
Позиція
Загалом “Демократична селянська партія” мала націонал-ліберальну та лівопопулітську позицію. В основному політичну організацію підтримували селяни, сільські вчителі та представники інтелігенції.
Партія займала позицію австрійського та румунського націоналізму. Тобто, члени організації стверджували, що прагнення румунів можуть бути реалізовані тільки всередині багатоетнічної імперії. Через це партію часто звинувачували у “дворушництві”.
На початку 20 століття “Демократична селянська партія” налагоджувала співпрацю з представниками інших етнічних груп. Серед них були й українські політичні патріотичні об’єднання. Завдяки цій спільній роботі вдалося створити “Прогресивне селянське братство”. Саме це об’єднання утвердилось в сеймі Буковини, а також погодив проєкт щодо реформи системи виборів.
Згодом етнічне суперництво, що було присутнє на Буковині, навернуло “Демократичну селянську партію” в сектантську політику. У 1908 році політичне об’єднання прийняло позицію економічного антисемітизму, а також об’єдналось в Християнську соціал-румунську партію.
“Демократична селянська партія” продовжувала вести автономну політику, а еліта контролювала Державний банк Буковини. Саме це призвело до неприязного ставлення чернівчан до Аурела Ончула.
Також у своїй пропаганді “Демократична селянська партія” згадувала про бояруську еліту, яку звинувачувала в експлуатації селян та сільської інтелігенції. Партія виступала за “народницький націоналізм”. Існувала думка, що Ончул вірив, що Австрія об’єднала маленькі народи Східної і Центральної Європи, і це захистило їх від поглинання Російською імперією: його ідеї були в цілому схожі з проєктом Аурела Поповича “Сполучені Штати великої Австрії”.
У 1914 році партія офіційно брала участь в місцевих виборах. Саме тоді політична організація прийняла тактику антиклерикалізму. Також “Демократична селянська партія” була лояльна до політики Австро-Угорської імперії щодо Румунії. З початком Першої світової війни та з окупацією Буковини російською армією партія була ліквідована.