Вона українська політична діячка та голова проводу ОУН Буковини та Бессарабії, а також лицарка Бронзового Хреста Заслуги УПА. Мова йде про чернівчанку Артемізію Галицьку. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про життя цієї жінки.
Походження
Артемізія Галицька народилась у 1912 році у Садгорі у багатодітній родині. Її батько був священником у селі Розтік Вижницького району. Її брат Семен Галицький був одним зі засновників комуністичної партії на Буковині. У румунському місті Ботошанах навчалась в учительській семінарії. У 1932 році, закінчивши навчання, почала викладати у сільських школах Глибоцького, Путильського районів, у Чернівцях і Садгорі. Також паралельно вивчала медицину.
Діяльність в ОУН
У 25 років Артемізія Галицька приєдналась до ОУН. Дівчину називали “жінкою-легендою”. Усе через те, що у 1942 році їй вдалось викрасти з румунської в’язниці Яссах провідника ОУН “Кобзаря” (Михайла Колотила). Після відступу радянської влади Артемізія продовжила активну роботу в націоналістичному русі під румунською окупацією.
У 1942 році Галицька тікала від румунського арешту. Вона переїхала до Львова, але у місті лева було неспокійно та небезпечно. В листопаді-грудні того року містом прокотилася німецька хвиля арештів членів ОУН, тому Артемізія Галицька переїхала до Коломиї. Саме тут вона організовувала вишколи для молоді, де розповідала про санітарну справу та ідеологію. У 1943 році Центральний провід призначив “Мотрю” окружною провідницею ОУН Буковини. Її основним завданням було створювати бойові відділи УПА на Буковині.
Допит й арешт
У березні 1944 року Артемізія Галицька повернулась на Буковину, аби продовжити свою діяльність. Але її активна робота перервалася арештом НКВД. Спочатку Артемізія була захоплена чекістами за чотири місяці до офіційного арешту. Під час затримання непокірна повстанка спробувала покінчити життя самогубством і вистрелила собі в голову. Проте чекісти не дали їй вмерти – терміново під пильною охороною відправили на операцію в Чернівецьку лікарню. Прийшовши до тями, Артемізія зрозуміла: втекти їй не вдасться, тому зробила другу спробу самогубства, яка була теж невдалою.
Аби отримати необхідну інформацію, чекісти організували викрадення жінки з лікарні, нібито “оунівцями”. Усі працівники НКВС представились учасниками проводу ОУН. Це був представник проводу ОУН “Тарас”, референт служби безпеки “Іван” і рядовий повстанець “Стецько”. Артемізія повірила у цей порятунок, адже колись сама так рятувала своїх побратимів.
“Іван” був досить жорстким слідчим. Добрим здавався “Стецько”, який нібито проявляв особливу турботу і увагу до “Мотрі” чим привернув її до себе… “Стецько”, користуючись дружбою і довірою “Мотрі” отримав від неї додаткові відомості про багатьох членів ОУН. В результаті такого допиту чекісти отримали інформацію про 242 членів ОУН на Буковині, не рахуючи складу куреня УПА, також дані про підпільників з інших областей – всього більше, як на 600 осіб.
У 1945 році Артемізію Галицьку офіційно заарештовують. У тюрмі Галицька народжує сина. Згодом їй винесли вирок – розстріл за контрреволюційну діяльність. Пізніше вирок замінили на 10 років виправно-трудових таборів і п’ять заслань.
Галицька покарання відбула в Караганді. Додому їй не дозволили повернутись. Тож вона оселилась в росії в селищі Дудінка. Саме та вона вийшла заміж за колишнього вояка ОУН Василя Одинця. У 1985 році Артемізія Галицька померла на чужині.
237 учасників націоналістичного підпілля вбили, ще 175 арештували в результаті військово-чекістських операцій, проведених за показами Артемізії Галицької — “Мотрі”.