У 1944 році на території Буковини утворилась ОУН. Цей провід очолила Артемізія Галицька з позивним “Мотря”. Існують гіпотези, що Організація Українських Націоналістів боролась виключно з етнічно чисту Україну. Але діяльність буковинських повстанців показує іншу сторону історії. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про існування ОУН в регіоні і про їхні відносини з румунами.
Етнічний поділ
Протягом століть Буковина була частиною різних держав. Зокрема Молдавського князівства й Австро-Угорської імперії. У 1918 році Румунія окупувала Буковину. З цього часу в краї сформувався своєрідний поділ. У північній частині переважали українці, а у південній – румуни.
Окупантська влада прагнула асимілювати українців, знищити усе українське. Закривали українські громадські організації, видавництва. Адже це все було заборонено румунською владою. У ділових справах, в школі й церкві було заборонено вживати українську мову. Українських буковинців влада називала “румунами, що забули рідну мову”.
Румунія завжди вважала, що територія Буковини належить саме їм. Тож під час Другої світової війни румунський окупаційний режим планував як остаточно осісти в краї. Через наміри румунів повстанці готували збройне повстання проти них. Натомість окупаційна влада жорстоко розправлялась з ОУНівцями.
Діяльність ОУН
Протягом 1942-1942 років на Буковині проводились масові арешти членів ОУН. Кілька тисяч були затримані румунською таємною поліцією. На підпільників чекали страшні тортури й ув’язнення до 25 років. Деяких було відправлено на трудові роботи на залізницю тощо. Через переслідування у краї кілька тисяч ОУНівців були змушені покинути рідну Буковину. Вони рухались до центру України у складі Буковинського куреня.
З приходом радянської влади на Буковину місцеве населення почало сприймати румунську владу, нібито як захисницю від радянської навали. Деякі буковинці втекли до Румунії з військами, що відступали. Зважаючи на такі події, буковинська ОУН прийняла рішення поширювати підпільство й вплинути на райони Чернівецької області, де проживали румуни.
Члени ОУН пояснювали жителям, що конфіскація власності й залучення усіх до колгоспу – це спосіб позбавити буковинців прав і створити з них радянську людину. Також цікавим фактом є те, що підпільники розмовляли румунською мовою з жителями населених пунктів, де переважали особи румунського походження. Це викликало довіру людей до ОУНівців і розвіювало їхній страх.
Окрім розмов підпільники поширювали на Буковині листівки румунською мовою. Це свідчить про те, що ОУНівці у краї організували друк у краї. У повідомленнях поставали соціальні й економічні питання, зокрема мова йшла про боротьбу проти поширення колгоспів, звинувачення радянської влади у політиці знищення. Румунське населення активно реагувало на таку агітацію.
Село Буда
У 1947 році у селі Буда Садгірського району підпільникам проводу ОУН вдалось зайняти хороші позиції і провести кілька успішних акцій. Повстанці співпрацювали з місцевим жителем Ніка Георгієм. Саме через нього ОУНівці поширювали повстанські листівки румунською мовою. Згодом за вірність чоловіка призначили станичим у селі Буда. Він неодноразово інформував підпільників про настрої жителів, про діяльність радянської влади у селі, про смерть людей через голод.
Загалом ОУН активно діяла у Садгірському, Сторожинецькому, Чернівецькому сільському й Глибоцькому районах. Саме спроби підпільників поширити свою діяльність і залучати румунське населення свідчить про те, що українське підпілля намагалось контактувати з іншими етнічними народами.