Йому судилось стати військово-політичним діячем Чернівецького регіону. Адже його батько був першим президентом Північної Буковини. Мова йде про українського військового Іллю Поповича. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про долю цієї особистості.
Походження
Ілля Попович народився у 1883 році у Чернівцях. Його батько був українським педагогом й публіцистом. Мова йде про видатного Омеляна Поповича. Чоловік писав різноманітні публіцистичні й поетичні твори. Для цього використовував псевдоніми та криптоніми. Серед них були такі як Мурашка, Омелян Олесків, Омелян Олександрів. Омелян Попович як педагог мав неабиякий вплив на свідомість буковинців. Він зробив усе для розвитку освіти на Буковині. Завдяки його діяльності у краї відкривались нові школи та гуртки. Загалом вдалось створити 200 нових українських шкіл. Омелян Попович думав про майбутнє чернівецьких дітей, зокрема й про долю своїх нащадків.
В Омеляна Поповича було дев’ять дітей – п’ять синів і чотири доньки. Серед них був і Ілля Попович.
Діяльність
Закінчивши школу, Ілько, як його називали в сім’ї, пішов працювати інженером, а також геометром. Також юнак активно співпрацював з двома товариствами – “Торговля” і “Охорона”. Перша організація була спрямована на створення кооперативів. Згодом були засновані спілки, завдяки яким діяв цей рух. Щодо спільноти “Охорона”, то вона допомагала емігрантам. Повна назва цієї організації була “Товариство святого Рафаїла для охорони руських емігрантів з Галичини і Буковини”. Його засновником був митрополит Андрей Шептицький. Отож, з цих фактів розуміємо, що Ілля Попович брав активну участь у громадському житті Буковини.
Окрім попередньо згаданих товариств, Ілля був членом спортивного товариства “Січ”, а також входив у радикальну партію краю. У 1909 році хлопець почав займатись публіцистичною діяльністю. Він протягом двох років видавав чернівецьку газету “Громадянин”. Згодом Ілля отримав роботу в “Українській школі”. Це було педагогічне товариство на Буковині, яке виникло у 1887 році. Організацію очолювали поважні діячі Буковини – Степан Смаль-Стоцький та Омелян Попович.
З початком Першої світової війни Ілля отримав молодше офіцерське звання поручник. Він діяв у складі Буковинського легіону збройних сил Австро-Угорщини. Коли у 1918 році в Україні почалась революція, чернівчанин долучився до буковинської секції ради ЗУНР. Також у цей період Ілля став комендантом Чернівців. Він слідкував за порядком й загалом за усім, що відбувалось у місті.
6 листопада 1918 року Ілля Попович передавав владу Буковини від крайового президента фон Ецдорфа до представників Омеляна Поповича та Аурела Ончула. Коли Чернівці окупувала румунська влада, чоловік перебрався до Києва. Разом зі своїм другом Теодором Галіпом боровся за волю для української Буковини. З такими вимогами він звертався до Гетьманського Уряду, а згодом й до Директорії.
У 1919 році Ілля оселився у Станіславові. У місті він продовжив свою діяльність в УНР. Став сотником в Українській галицькій армії. Ілля впливав на формування Буковинського куреню. Після невдачі Української революції чоловік повернувся до міста. Ілля повернувся до тієї професії з якої починав – працював інженером. У 1939 році, коли прийшла радянська влада його депортували.
Після закінчення Другої світової війни Ілля Попович емігрував до Німеччини. За кордоном він продовжував свою діяльність і під криптонімом “Емга” видав збірку спогадів про Батьківщину і про буковинських військових. Ілля Попович помер у 1955 році на чужині у Мюнхені.
