Що відомо про балістичну ракету “Орєшник”: характеристики, загрози та думки експертів

Вранці 21 листопада 2024 року світ сколихнула новина про новий етап ескалації у війні Росії проти України. Російські війська завдали удару по місту Дніпро зброєю, яка раніше не фігурувала в жодних офіційних зведеннях. Згодом очільник Кремля Володимир Путін заявив, що це було перше бойове випробування нової балістичної ракети середньої дальності (БРСД) під назвою “Орєшник”.

Ця подія викликала бурхливу реакцію як в українському суспільстві, так і серед західних союзників. Що являє собою ця зброя, які її реальні характеристики, чим вона відрізняється від відомих “Іскандерів” та “Кинджалів”, і головне — чи здатні сучасні системи ППО її збити? У цій статті на сайті yes-chernivtsi.com.ua ми зібрали усе, що відомо про ракету “Орєшник”, спираючись на дані розвідок, технічний аналіз та думки провідних військових експертів.

Що таке балістична ракета “Орєшник”?

“Орєшник” — це російська експериментальна балістична ракета середньої дальності (БРСД), оснащена головною частиною з блоками індивідуального наведення (MIRV). Якщо говорити простою мовою, це зброя, яка виходить у ближній космос, а потім скидає на ціль кілька окремих боєголовок (суббоєприпасів), що падають на землю з гіперзвуковою швидкістю.

До моменту удару по Дніпру назва “Орєшник” ніколи не згадувалася у відкритих джерелах чи програмах переозброєння армії РФ. Це дало експертам підстави вважати, що назва є політичним камуфляжем для іншого, більш відомого проєкту.

Звідки взявся “Орєшник”: зв’язок із РС-26 “Рубіж”

Головне управління розвідки Міноборони України (ГУР) та західні аналітичні центри зійшлися на думці, що “Орєшник” не є розробкою “з нуля”. Створення такої зброї потребує десятиліть і мільярдів доларів. Найвірогідніше, під цією назвою ховається модифікація міжконтинентальної балістичної ракети РС-26 “Рубіж” або одного з її похідних варіантів (наприклад, на базі ракети “Ярс”).

Проєкт “Рубіж” розроблявся Росією у 2010-х роках у суворій таємниці, оскільки він прямо порушував міжнародний Договір про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності (ДРСМД). У 2018 році проєкт нібито “заморозили” через брак фінансування, але, як показують події кінця 2024 року, розробка або відновилася, або ніколи не припинялася.

Технічні характеристики ракети “Орєшник”

Оскільки зброя є експериментальною, точні її креслення лежать у російських конструкторських бюро (зокрема, в Московському інституті теплотехніки). Проте, базуючись на даних радарів системи попередження про ракетний напад, аналізі відео з Дніпра та заявах посадовців, експерти склали загальний портрет характеристик ракети.

Основні передбачувані параметри “Орєшніка”:

• Клас: Балістична ракета середньої дальності (від 3000 до 5500 км).
• Двигун: Твердопаливний. Це означає, що ракета може зберігатися в стані готовності до запуску тривалий час і стартувати за лічені хвилини з мобільних ґрунтових комплексів.
• Швидкість на термінальній ділянці: Близько Мах 10 (понад 12 000 км/год або 2,5-3 км на секунду).
• Час підльоту: До України (з полігону Капустін Яр в Астраханській області) ракета летить 15 хвилин. До Європи (наприклад, Лондона чи Берліна) час підльоту склав би від 15 до 20 хвилин.
• Бойова частина: Роздільна головна частина з блоками індивідуального наведення (MIRV). В ударі по Дніпру ракета несла 6 блоків, кожен з яких розпався ще на 6 кінетичних субелементів (загалом 36 ударних елементів).
• Тип заряду: Може нести як конвенційну (звичайну вибухівку або кінетичні болванки), так і ядерну боєголовку.

Кінетичний удар: що це таке?

Цікавою деталлю удару по українському заводу стало те, що під час падіння бойових блоків не було видно традиційних потужних вибухів. Це свідчить про те, що Росія використала кінетичні боєголовки (імітатори або так звані “болванки”).
Руйнування від такої зброї відбувається не за рахунок вибухівки (тротилу), а за рахунок величезної маси та надзвичайної швидкості. Об’єкт з вольфраму або іншого важкого сплаву, що падає з космосу зі швидкістю 3 км/с, пробиває бетонні перекриття на десятки метрів углиб, вивільняючи енергію, що дорівнює потужному вибуху.

Порівняльна таблиця балістичних ракет РФ

Щоб зрозуміти, у чому унікальність та небезпека “Орєшніка”, порівняємо його з іншими ракетами, які Росія застосовує у війні.

Дані в таблиці зібрані на основі відкритих джерел порталу Defense Express та зведень ЗСУ.

Чому Росія застосувала “Орєшник”? Геополітичний контекст

Застосування такої дорогої, рідкісної та стратегічної зброї по звичайному промисловому об’єкту не має військового сенсу. Експерти одностайні у висновку: це була психологічна та геополітична операція.

1. Відповідь на ATACMS та Storm Shadow. За кілька днів до цього Україна отримала дозвіл від США та Великої Британії бити їхньою зброєю по території РФ (зокрема, по Курській області). Путіну потрібна була гучна “відповідь”, щоб зберегти обличчя перед власним електоратом.
2. Ядерний шантаж Заходу. “Орєшник” — це засіб доставки ядерної зброї. Показуючи, як ракета падає на європейське місто в неядерному оснащенні, Кремль надсилає сигнал Вашингтону, Лондону та Парижу: “Наступного разу на цих ракетах можуть бути ядерні боєголовки, і вони долетять до вас”.
3. Випробування в реальних умовах. Для російського ВПК це був шанс перевірити роботу систем наведення та розділення блоків у бойових умовах, чого неможливо повноцінно зробити на полігоні.

Думки експертів щодо ракети “Орєшник”

Військові аналітики ретельно дослідили цей прецедент. Більшість сходиться на тому, що “Орєшник” є грізною зброєю, але точно не “срібною кулею”, яка здатна змінити хід війни.

Валерій Рябих, військовий експерт (Defense Express):

“Орєшник” — це не серійна зброя. За нашими оцінками, Росія має лічені одиниці таких ракет. Їх виробництво в умовах санкцій є надзвичайно дорогим і повільним. Вартість одного пуску такої ракети може складати від 50 до 100 мільйонів доларів. Використовувати її для руйнування цехів заводу — це стріляти золотими зливками. Її мета винятково інформаційна.

Кирило Буданов, начальник ГУР МО України (із публічних заяв):

В Росії на момент атаки по Дніпру було всього кілька дослідних зразків цієї системи. До масового виробництва їм ще далеко. Вони використали те, що було під рукою, для створення ефекту “шок і трепет”. Але українців цим вже не залякати.

Інститут вивчення війни (ISW):

Аналітики ISW зазначають, що заява Путіна про “Орєшник” є класичною рефлексивною спробою контролю. Росія намагається змусити західних лідерів відмовитися від підтримки України, граючи на їхніх страхах перед третьою світовою війною. З військової точки зору, застосування однієї БРСД не змінює баланс сил на полі бою.

Чи здатна ППО збити балістичну ракету “Орєшник”?

Це найпопулярніше питання, яке виникло після удару. На жаль, відповідь на нього складна.

Сучасні системи протиповітряної та протиракетної оборони, які має Україна (наприклад, Patriot PAC-3 та SAMP/T), призначені для перехоплення тактичних балістичних ракет (типу “Іскандер”) з дальністю до 500 км. Такі ракети входять в атмосферу на менших швидкостях і під іншими кутами.

“Орєшник”, бувши БРСД, підіймається в ближній космос (на висоту сотень кілометрів), після чого його бойові блоки падають вниз майже вертикально на швидкості понад Мах 10.
Для перехоплення таких цілей потрібні системи іншого класу — заатмосферні перехоплювачі.

До таких систем належать:

1. THAAD (Terminal High Altitude Area Defense) — американська система, спеціально розроблена для перехоплення балістичних ракет середньої дальності на кінцевій ділянці польоту.
2. Aegis Ashore (з ракетами SM-3) — морські та наземні комплекси ПРО, які знаходяться на озброєнні США, а також розміщені в Польщі та Румунії. Ракета SM-3 здатна збивати цілі прямо в космосі, ще до етапу розділення боєголовок.
3. Ізраїльська система Arrow-3 — також призначена для перехоплення цілей за межами атмосфери.

Наразі Україна не має таких систем, що робить перехоплення ракет типу “Орєшник” наявними засобами практично неможливим. Єдиний шлях протидії без наявності THAAD — це знищення пускових установок ще на землі, до моменту запуску ракети.

Економіка терору: чи буде масований обстріл?

Багато українців стурбовані можливістю масованого застосування “Орєшніка” по містах України. Проте експерти заспокоюють: це економічно та технологічно недоцільно для РФ.

• Дорожнеча: Створення твердопаливного двигуна, системи розведення боєголовок і титанових корпусів потребує високотехнологічної бази. Санкції суттєво обмежили доступ РФ до необхідної електроніки.
• Час виробництва: Якщо ракети “Іскандер” РФ випускає десятками на місяць, то збірка БРСД — це штучний товар. Максимум, на що здатна Росія зараз — кілька одиниць на рік.
• Стратегічний резерв: Витрачати носій потенційної ядерної зброї на неядерні удари по складах або заводах — це марнотратство для російського командування. Їм потрібно тримати ці ракети як “аргумент” проти НАТО.

Висновки

Балістична ракета середньої дальності “Орєшник” (або ж модифікований РС-26 “Рубіж”) — це серйозний виклик не лише для України, а й для всієї архітектури глобальної безпеки. Її поява знаменує остаточний крах Договору про ліквідацію ракет середньої та меншої дальності.

Удар по Дніпру показав, що Росія готова діставати зі своїх запасів найекзотичнішу зброю заради залякування. “Орєшник” має величезну кінетичну міць, неймовірну швидкість і наразі є невразливим для української ППО.

Проте, варто розуміти головне: ця зброя не є масовою. Це інструмент інформаційно-психологічного терору та політичного шантажу, спрямований більше на уми західних політиків, ніж на знищення української інфраструктури. Відповіддю цивілізованого світу на застосування таких ракет має стати не страх, а надання Україні систем ПРО вищого ешелону (THAAD) та посилення санкційного тиску на російський військово-промисловий комплекс.