Повномасштабна війна відкрила Україні нових героїв. Вони не лише на передовій, а й поруч із нами: повертаються додому, працюють, виховують дітей, волонтерять, будують майбутнє, але назавжди залишаються військовими у серці. Серед них – чоловіки й жінки з Буковини, які стали на захист держави у найтяжчий для неї час. Тож розповідаємо на yes-chernivtsi.com.ua про захисників, чиї історії – свідчення сили, гідності та любові до рідної землі.
Дмитро Качмарик: відвага, що веде до перемоги
У буремний час війни, коли щоденна реальність переплетена з болем і боротьбою, історії про мужність і силу духу наших земляків стають джерелом віри і надії. Одним із таких героїв є Дмитро Качмарик – військовослужбовець із Глибоцької громади Чернівецької області. Він із перших днів повномасштабного вторгнення Росії став на захист України.
Дмитро служить у лавах 8-го окремого гірсько-штурмового батальйону. За особисту мужність, самовідданість та стійкість у бою його нещодавно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Відповідний указ підписав Президент України Володимир Зеленський у травні 2025 року.
Це не перша відзнака, яку отримав захисник. Раніше його було відзначено почесною нагородою – «Золотий хрест» від Головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного. Цей знак вручають тим, хто проявив стійкість і рішучість у складних умовах ведення бойових дій.
Серед побратимів Дмитро відомий як вірний товариш, витривалий боєць і людина, на яку завжди можна покластися. Його служба – це не просто виконання військового обов’язку, а приклад справжнього патріотизму, відповідальності й сили духу.
Глибоцька громада з гордістю вшановує свого захисника, висловлюючи щиру вдячність за його жертовність і вірність присязі. Слова підтримки, подяки та побажання сили і якнайшвидшого повернення лунають із кожного куточка рідного краю.
Вогонь опору Володимира Ніколаєва
Коли в лютому 2022 року перші ракети впали на українські міста, Володимир Ніколаєв із Черепківців, що на Глибоччині, без вагань рушив до військкомату. Його шлях у Збройних силах розпочався ще у 2017 році, коли він воював в зоні АТО. Але цього разу була зовсім інша війна, інший масштаб, інше випробування.
З перших днів великої війни Володимир став на захист країни в лавах 10-ї окремої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». Згодом, у 2023 році, його перевели до роти вогневої підтримки 108-го окремого гірсько-штурмового батальйону. Сьогодні він служить старшим навідником у протитанковому взводі.
У лютому 2025 року під час ворожого обстрілу кілька осколків влучили Володимиру в обличчя. Та поранення не зупинило воїна. Після лікування він знову повернувся на позиції. 5 квітня Міністерство оборони відзначило його медаллю «За поранення» – нагородою, яка символізує не лише втрати, а й незламність. Адже Володимир продовжує захищати рубежі рідної землі, незважаючи ні на що.
Олег Ревега: 10 років на захисті України
Коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, Олег Ревега із Путильщини перебував у Німеччині. Але вже о п’ятій ранку він швидко завантажив мікроавтобус і без вагань поїхав додому. У перші дні війни Олег долучився до оборони Києва, усвідомлюючи, що втрата столиці може стати втратою України. До цього він уже мав бойовий досвід на Донбасі, брав участь у боях під Дебальцевим як доброволець. Був і волонтером. Нині він – професійний військовий.
Боротьба Олега триває не лише на передовій. На висоті понад 800 метрів над рівнем моря, серед буковинських Карпат, неподалік від батьківської хати військового стоїть унікальна споруда – сферичний будинок «Купол гуцула». Це не просто архітектурна цікавинка, а реабілітаційний центр, де безплатно можуть відновитися бійці та волонтери. Ідея створення такого простору народилася ще в часи АТО, але втілити її вдалося лише в розпал повномасштабної війни. Тоді потреба у підтримці й лікуванні побратимів стала вельми гострою. Тому він захотів створити унікальний простір, де воїни, волонтери, військові медики та їхні родини могли не лише фізично, а й духовно відновитися. Натхненний формою радіолокаційної станції «Памір» на горі Томнатик, він вирішив збудувати сферичний будинок із дерева, що символізує захист і єдність.
24 серпня 2024 року «Купол гуцула» офіційно відкрив двері. З того часу тут змогли відпочити і пройти реабілітацію вже близько сотні бійців та волонтерів. Ветерани, які приїжджають сюди, часто були на найгарячіших ділянках фронту, мають поранення та потребують психологічної підтримки. Хтось залишається на кілька днів, хтось – на тиждень чи два. І всі вони відзначають унікальну атмосферу центру та цілюще гірське повітря.
Олег Ревега і досі на передовій. Він поєднує службу з волонтерською місією, бо переконаний, що українські захисники потребують не лише зброї та спорядження, а й тепла, турботи, можливості відновитися фізично і морально. Саме тому «Купол гуцула» – це не просто будинок, а символ незламності, турботи про своїх і готовності йти до кінця заради миру та свободи.
Наразі Олег Ревега разом із побратимом Андрієм Савчуком та однодумцями заснували ГО “Купол Гуцула” для залучення донорських та спонсорських коштів з метою покращення діяльності реабілітаційного центру та розширення його можливостей.
Підприємець, воїн і лідер: історія Олександра Кошового
Олександр Кошовий – людина, яка поєднала в собі кілька важливих ролей: успішний підприємець, який релокував бізнес на Вижниччину, воїн, який пішов захищати Україну під час повномасштабного вторгнення, і тепер лідер ветеранської спільноти Чернівців.
Ще у 2022 році Олександр був директором ТОВ «Сімплдім плюс» – підприємства, що займалося житловим будівництвом і ремонтом. Тоді він вирішив перевезти свій бізнес на Вижниччину, де почав активно працювати та розвивати підприємство. Його діяльність відзначив тодішній очільник Чернівецької ОВА Руслан Запаранюк з нагоди Дня підприємця.
Крім того, Кошовий мав намір взяти участь у програмі розвитку регіону, яка передбачала підтримку бізнесу і створення нових робочих місць на Буковині. Та доля змінила його плани.
У лютому 2023 року Олександра призвали до лав Збройних сил України. Він став командиром мотопіхотного взводу 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади, яка базується на Закарпатті.
На фронті під Запоріжжям, поблизу села Кам’янське, Кошовий отримав тяжке мінно-вибухове поранення – втратив ногу. Відтоді він є офіцером запасу з інвалідністю другої групи.
Повернувшись із фронту, Олександр не залишився осторонь. Він активно долучився до роботи з ветеранами, став фахівцем із супроводу військових, які повертаються до цивільного життя.
2 квітня у Чернівцях відбулися збори ветеранів, де обирали нового керівника «Ветеран Хабу» – центру, що допомагає військовим адаптуватися, отримувати консультації та соціальну підтримку. І саме Кошового одноголосно обрали на цю посаду.
«Ветеран Хаб» у Чернівцях існує вже кілька років, але повноцінно запрацювати йому заважають проблеми з фінансуванням та непридатністю приміщення. Олександр Кошовий, як підприємець і ветеран, має всі шанси перетворити «Ветеран Хаб» на потужний центр підтримки для захисників України на Буковині.