Керівник міста – це дуже важлива посада, яка вимагає багато знань, умінь та здібностей. Але більш складно та гідно – бути почесним громадянином Чернівців. Таким був Павло Михайлович Каспрук, який рано помер через стрес, спричинений політичною кар’єрою, але назавжди запам’ятався. У цій статті на yes-chernivtsi.com.ua ви дізнаєтеся про його життєвий шлях, політичну кар’єру та думку громадян про нього.
Життєвий шлях
Павло Михайлович народився 28 квітня 1940 року в селі Ракова Томашпільського району Вінницької області, у сім’ї простих сільських робітників.
Після закінчення середньої школи він працював на різних робітничих спеціальностях, таких як вантажник і водій. У 1958 році його призвали на строкову військову службу в армію СРСР.
Після демобілізації пан Павло Каспрук вступив на біологічний факультет Чернівецького університету. Закінчив його у 1967 році. Пізніше він отримав ще й економічну освіту. У 1980-х роках закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ. Одразу після завершення навчання Павло Михайлович почав займати партійні посади. У період з 1980 по 1985 рік обіймав посаду другого секретаря Чернівецького міського комітету КПУ. Він багато разів ставав депутатом міської та обласної рад. Окрім управління містом Чернівці, він був також членом Виконавчого комітету Чернівецької обласної ради.
Політична кар’єра
11 березня 1985 року Павло Каспрук був обраний головою Виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів, а з грудня 1990 року обійняв посаду голови міської ради та її виконкому.
Період, коли Павло Михайлович керував Чернівцями, був непростим. Наприкінці 1980-х років у СРСР розпочалися демократичні зміни, відомі як перебудова. У той час мер ще не мав повної автономії в управлінні містом, оскільки значний вплив зберігав перший секретар міськкому КПУ. Тому голові міської ради доводилося балансувати між партійною владою, яка все ще мала вагу, і громадою, яка дедалі більше усвідомлювала свою силу і вимагала свободи та участі в політичних процесах. Якщо вам цікаво, як саме з’являлася та розвивалася українська влада на Буковині, то тоді читайте статтю: Розвиток української влади на Буковині. Кінець 1980-х років був періодом активного розвитку Чернівців. Окрім значної кількості житлових будинків, було збудовано багато об’єктів соціально-культурного призначення. Розпочався процес налагодження міжнародних зв’язків, зокрема встановлено побратимські відносини з містом Солт-Лейк-Сіті. За час перебування Павла Михайловича на посаді керівника міста відбулася демократизація суспільного життя та почала формуватися багатопартійна система. У 1990 році в Чернівцях було проведено перший український фестиваль пісні “Червона Рута”. Щоб провести цей захід, пан Павло подолав багато перешкод, у тому числі бюрократичних. Одночасно місто зіткнулося з проблемою алопеції. Павло Каспрук цілодобово працював над цією проблемою, сприймаючи її дуже близько до серця. Йому постійно доводилося боротися з партійною владою, яка намагалася забути про цю проблему. Це негативно позначилося на його здоров’ї.
27 лютого 1991 року, після важкої хвороби, Павло Михайлович Каспрук відійшов в інший світ.
Думка колег та чернівчан
Про Павла Михайловича Каспрука всі відзиваються дуже позитивно. Микола Федорчук, який спочатку був його підлеглим, а потім – керівником міста, каже, що пан Павло вмів з усіма знаходити спільну мову, був виважений, толерантний, справжній чернівчанин. За термін, що він перебував на цій посаді, місто почало налагоджувати міжнародні зв’язки.
Його колеги та підлеглі казали про нього як про людину з великими вимогами та любов’ю до роботи. Не раз вони з Павлом Михайловичем проводили ночі на місцях аварій теплотрас — він не їхав додому, доки аварію не усували і людям не повертали тепло. Він часто майже ночував на роботі і міг викликати до себе навіть о 20:00.
Він був сміливою людиною — рішуче заперечував всевладному тоді першому секретареві обкому Нівалову, бо вважав його думку щодо алопеції некоректною. За переконаннями Павло Михайлович був демократом — свої погляди відкрито не висловлював, але завжди надавав підтримку людям і жодного разу не виступав проти мітингів, які тоді почали організовувати, готовий був підтримати їх.
Добрим словом згадують його і інші чернівчани, кажучи, що Павло Каспрук завжди залишався простим і щирим у спілкуванні з усіма, не мав ні краплі керівницького пафосу та не цурався жодної роботи. Його можна було побачити і з щіткою в руках, коли він чистив взуття всієї родини, і з відром біля криниці неподалік. Голова міської ради ходив до магазинів за покупками як звичайний чернівчанин. Містяни знали його ще до того, як він став головою міськради, і після обрання він залишився такою ж прекрасною людиною.
Ми вважаємо, всі керівники мають брати з нього приклад, бо він спеціаліст та людина з великої літери, яка розвинула Чернівці та залишила свій слід в історії та серцях містян.