1940 рік назавжди змінив життя буковинців. Саме цього року було прийнято закон про включення північної частини Буковини та Хотинського, Акерманського і Ізмаїльського повітів Бессарабії до складу УРСР. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про те як утверджувалась радянська влада на Буковині, а також про роботу місцевих шпигунів.
Прихід радянської влади
У період утвердження радянської влади на території Чернівецької області було закладено фундамент соціалістичної перебудови промисловості, сільського господарства та культури. Нові очільники почали націоналізовувати землі буковинців.
Також радянська влада внесла свої корективи в освіту Чернівців. У школи та університети були переведені викладачі з Харкова, Дніпра, Одеси та Києва. Ймовірно, новоспечені очільники Буковини прагнули мати у навчальних закладах своїх людей, які вважались більш надійними, на їхню думку. Загалом з приходом радянської влади Буковина залишила європейську домівку, в якій зросла.
Приєднання Буковини до УРСР не стало раптовим. Про це знали король Румунії і міністри, знали посадовці і шпигуни. До прикладу, німецький консул у Чернівцях Шельгорн радив своїм німецьким працівникам не купувати нічого, що буде важко перевозити. Ймовірно, він знав, що скоро їм прийдеться покинути Буковину.
Таємнича діяльність
Атмосферу тих часів на Буковині найкраще описували шпигуни. Вони писали регулярно і з цікавими деталями. Державний архів СБУ оприлюднив документи щодо тодішньої Буковини та внутрішнє листування НКВС.
Одним цікавим документом є матеріал за грудень 1939 рік. У ньому деякі жителі Буковини давали свідчення і розповіли про чутки, які ширились краєм. Зокрема чоловіки розповіли про те, що у Чернівцях вже давно існують розмови про добровільну передачу СРСР Буковини і Бессарабії. Також у документі було вказано те, що Румунія має намір передати СРСР Буковину в межах до річки Прут. У разі, якщо радянські війська спробують піти далі цих кордонів, то румунська армія надасть при цьому опір.
Також було донесено про те, що у румунській владі відбувся певний розкол. Усе через те, що політики обговорювали варіант переговорів з СРСР. Деякі міністри і румунський король були готові мирним шляхом віддати СРСР Буковину та Бессарабію, і частина міністрів висловилася проти цього, наполягаючи вирішити питання війною.
Один з доповідачів повідомив про те, що представника українців Буковини і Бессарабії Залозецького було викликано на доповідь до румунського короля у Бухарест. Очільник Румунії отримав від буковинця повідомлення про те, які настрої були поширені серед українського населення, а також які погляди висловлюють жителі щодо приєднання Буковини і Бессарабії.
У документі вказано, що Залозецький нібито відповів, що українці висловлюються за те, щоб перебувати під владою Румунії, з наданням їм автономних і рівних з румунами прав. Натомість король нібито погодився дати українцям автономію за умови їх вступу до “Фронт національного відродження”. Повернувшись на Буковину, Залозецький почав вести пропаганду за вступ до “Фронту Національного відродження”. Однак його діяльність не знайшла підтримку в широких верствах українського населення, яке до пропаганди ставилось вороже і бажало приєднання Буковини і Бессарабії до СРСР.
Отож у той час серед буковинців були й ті, які намагались якось грати на два фронти. Хтось співпрацював з румунською владою, а хтось з радянською. Але ці держави не бажали нічого хорошого для українських буковинців. Насамперед для них було найголовніше захопити наші території, а згодом підлаштувати усе населення під свої правила та закони.