Чернівці — місто з унікальною історією, що формувалося на перетині культур, імперій і шляхів. Від невеликого укріпленого поселення на березі Пруту воно перетворилося на важливий адміністративний і торговий центр. Сторінки минулого Чернівців — це історії не лише про великі події, а й про звичайних людей, які щодня творили місцеве управління, приймали рішення, розв’язували конфлікти, дбали про безпеку й розвиток громади, пише yes-chernivtsi.com.ua.
У цій статті ми заглибимося в перші роки функціонування влади в Чернівцях: дізнаємось, хто керував містом, як працювали місцеві суди, яку роль відігравала торгівля та як громада реагувала на зовнішні виклики. Ми опиратимемось лише на правдиві історичні джерела, щоби зрозуміти, як саме формувались основи самоуправління, що згодом стали невіддільною частиною ідентичності міста.
Історичний контекст заснування Чернівців
Історія Чернівців розпочинається задовго до того, як назва міста з’явилася в офіційних документах. Територія, на якому засновувалося місто, було заселено ще з прадавніх часів — місцевий архів розповідає про наявність тут поселень ще з часів Трипільської культури, а пізніше — у період скіфів та слов’ян. Проте як міське утворення Чернівці почали формуватися після об’єднання території до владного керівництва Галицького-Волинського князівства.
На початку XIII століття на березі річки Прут почала будування оборонної фортеці, що за словами деяких дослідників отримала назву “Чорна фортеця” (у деяких документах ще зустрічається назва “Чорне місто”). А все через обвуглені стіни внаслідок численних пожеж. Вперше офіційна назва з’являється у грамоті молдавського господаря Олександра Доброго, датованої 8 жовтня 1408 року. Документ стосувався виключно митних переговорів та даних, пов’язаних із торгівлею.
Період Молдавського князівства: початки міської адміністрації
XV століття характеризується активною консолідацією Молдовського князівства, до якого в той час входила територіальна частина Чернівців — важлива прикордонна точка князівства: погляньмо, з одного боку формувався торгівельний вузол, допоки з іншого — оборонна фортеця, що давала укріплення для Північної Буковини. Також важливою основою була багатонаціональна частина міста: тут проживали русини (українці), молдавани, євреї, румуни та німці, які прибули трохи пізніше.
Структура місцевого управління
При Молдавському князівстві Чернівцями керував староста (рум. “pârcălab” або “staroste”), якого безпосередньо призначав господар Молдови. До обов’язків старости входили військові, адміністративні та частково судові функції: зокрема, на його плечах лежало утримання фортеці, збір податків від місцевих жителів та бути посередником між вищою ланкою правління та чернівецьким народом. Зазвичай цю посаду займали ті особи, які лояльно ставилися до господаря та мали досвід в управлінні, часто це були спадкоємці боярських родів. Також окремо у різних документаціях згадується про посаду писаря — людину, яка проводила листування з господарем та проводила судові записи.
Судочинство
Правосуддя в місті здійснювалося відповідно до молдовського звичаєвого права — так званих “Земських уставів” (рум. “Pravila lui Alexandru cel Bun”), укладених на початку XV століття. Зазвичай судовий процес стосувався питань спадку, власності чи якихось побутових питань, але остаточне рішення ніколи не було жорстоким — судді часто зважали на думку громадян, обставини справи та становище усіх сторін. Окрім того, збереглися свідчення про те, що деякі суди відбувалися просто неба — на майданах, за участі усієї громади.
Економічний контроль
Стратегічна важливість Чернівців полягала у проходженні міста через жвавий торговий шлях між Львовом та Сучавою, змусивши молдавську владу створити місцеву митницю, яка б могла збирати податки з купців за провезення товарів. Завдання митників полягало у перевірці вагових стандартів та достовірності вантажних угод.
Крім мита, у місті існували інші податки, зокрема:
- з місцевих землевласників збирався податок на землю;
- з ремісників та торговців — податок за право проводити торгівельну діяльність;
- окремий податок за індивідуальну участь у ярмарках.
Надходження, що формувалися завдяки податкам, надходили до місцевого бюджету та використовувалися для утримання укріплень та потреб громади. Також влада проводила серйозний контроль над якістю товару, запроваджуючи заборони на шкідливу продукцію, що допомагало запобігати активним зловживанням з боку місцевих жителів.
Чернівці в контексті воєн та конфліктів
Пройшовши перші етапи становлення міського управління, Чернівці у XV–XVII століттях увійшли в нову фазу свого розвитку — епоху нестабільності й частих воєн. Через те, що буковинський край постійно знаходився у стані постійної напруги, староста міста був діяти швидко — на його плечі упала роль й головнокомандувача. Саме він відповідав за розміщення гарнізону, мобілізацію міщан та розподіл державних ресурсів.
Коли над містом стояла загроза нападу татарського війська, місцева влада діяла негайно. Кожна сім’я мала власні обов’язки: хтось керував зброєю, допоки інший допомагав війську із харчами.
Між вірністю і виживанням
Старостам часто доводилося лавірувати. Вони, з одного боку, були представниками господаря Молдови, а з іншого — мусили робити все, аби не наразити місто на загибель. Бувало, що вели переговори з військами, які наближалися: обіцяли їм провіант або тимчасову лояльність — лише б уникнути різанини. Такі кроки іноді критикували, але вони рятували місто.
Також на постійній основі влада займалася накопиченням ресурсів. Не важливо, чи то було зерно, чи сіль. Головне — прогодувати свій народ. Окрім того, основною метою влади було навчити місцевих жителів жити без розпоряджень верхівки: знаходити самостійно безпечні місця для евакуації або власними руками створювати ці ж приміщення.
Соціальна структура та управлінські функції
Чернівецьке населення характеризувалося різноманітним прошарком соціальної структури. Найвищу сходинку в ній займало боярське коріння — нащадки військової знаті та багатих землевласників. Більшість із них займали головні адміністративні посади, що дозволяло таким особам зближуватися із володарем Молдавського князівства.
Тоді як міщани були простими платниками податків або могли обирати представників, що входили до місцевої ради. Така роль зазвичай призначалась торговцям та ремісникам, тому чим більше зростав економічний вплив, тим сильніше була їхня влада. Також на території формувалися професійні гільдії, отримуючи певну автономність у своїй діяльності, що дозволяло самостійно регулювати власну сферу без втручання державної верхівки.
Церква як окремий адміністративний центр
Окрему роль у соціальному житті відігравала православна церква. Духовні настоятелі мали дуже сильний адміністративний авторитет, адже завдяки довірі народу вони могли виступати посередниками у суперечках, а іноді й гарантували дотримання угод.
Велика роль церкви була й у розвитку освіти: при багатьох храмах відкривалися численні школи, де дітей з бідних сімей навчали основ грамоти. Такий підхід дозволив сформувати окремий прошарок писемного покоління, які могли б вести у майбутньому адміністративні записи та складати угоди на законних умовах.
Таким чином, влада в Чернівцях не була абстрактною — вона складалася з конкретних людей, соціальних груп і традицій. Саме взаємодія між боярами, міщанами, духовенством і призначеною адміністрацією формувала унікальну систему міського управління, яка забезпечувала формування української влади у Чернівцях.
