Чернівці – далеко від фронту, але не поза межами війни. З перших днів повномасштабного вторгнення тут з’являються нові форми пам’яті: від невеликих меморіальних табличок на фасадах до масштабних стінописів, інсталяцій і вуличних стендів. Вони – мовчазні, але промовисті свідки нашого часу, бо фіксують біль, втрату, мужність і надію. У цій статті на yes-chernivtsi.com.ua ми розповідаємо, які місця пам’яті з’явилися у Чернівцях під час війни, що саме вони увічнюють і як змінюється підхід до збереження власної історії та пам’яті буковинців.
Алея Слави на Центральному кладовищі Чернівців
Почесна Алея Слави на Центральному кладовищі Чернівців – місце, де тиша промовистіша за слова. Тут поховані понад 240 військових, які загинули у війні з російськими загарбниками. У День пам’яті захисників України сюди приходять сотні людей, щоб вшанувати їхню пам’ять. Всі витрати на поховання полеглих героїв покриває міський бюджет. Крім того, місто фінансує виготовлення надмогильних пам’ятників. Вартість одного – понад 210 тисяч гривень. Усі елементи узгоджують із родинами загиблих. А якщо близькі хочуть додаткові декоративні деталі, вони можуть доплатити власним коштом.
Алея Слави – це живий меморіал, де підтримується щира традиція. У грудні 2024 року сюди принесли Різдво: священники, церковний хор і родичі виконували колядки на могилах полеглих військових. У панахидах, що відбуваються там регулярно, беруть участь і ветерани, які служили разом із полеглими, і діти, внуки – місто об’єднується в молитві й скорботі.
Зі зростанням кількості поховань Чернівці зіштовхнулися з нестачею місць для поховання. Для вирішення цього міська влада заклала 6 мільйонів гривень на викуп ділянок, що дозволить продовжити поховання ще приблизно на 4 роки. У перспективі розглядають можливості будівництва родинних склепів та створення нового кладовища в приміській зоні.
Алея Слави – це місце, яке з кожною могилою нагадує про ціну свободи. Про тих, хто вже не повернеться, але залишився з нами – у серцях, у снах, у пам’яті.
«Газон національної пам’яті»: кожен прапорець — це життя
29 серпня – не просто дата в календарі. Це день, коли Україна мовчить гучніше за будь-які гасла. День, коли соняшники стають символом не літа, а втрат. У Чернівцях цю тишу озвучили іменами. На маленьких прапорцях, у серці міста, на Театральній площі з’явився «Газон національної пам’яті». Це тимчасовий, але дуже живий меморіал, щоб вшанувати тих, хто загинув за Україну.
Акція присвячена Дню памʼяті захисників України, який відзначають щороку 29 серпня. Саме цього дня у 2014 році під час виходу українських військових з Іловайська, попри обіцянки безпечного «зеленого коридору», російська армія розстріляла українські колони з важкого озброєння. За офіційними даними, загинуло щонайменше 366 українців. Саме тому квітка соняшника – символ цього дня.
На площі у Чернівцях тепер кожен охочий може залишити прапорець з іменем воїна, про якого хоче згадати. Це спосіб не дати іменам зникнути серед новин, статистики та буденності. Це – людське «дякую» тим, хто вже не повернеться.
Після реконструкції Годилівського кладовища прапори будуть передані на Алею Слави, де вони знайдуть своє постійне місце поряд із тими, кого вшанували. В умовах війни такі ініціативи надзвичайно важливі. Цінно також, що саме молодь ініціювала цю акцію, адже це – покоління, яке виросло під час війни.
Пам’ять на мапі: вулиці імені загиблих захисників
У Чернівцях пам’ять про полеглих захисників України отримала новий простір на карті. Платформа пам’яті «Меморіал» спільно з ЛУН Місто запустила «Мапу вулиць героїв», на якій позначають вулиці, перейменовані на честь військовослужбовців, що загинули в російсько-українській війні. У Чернівцях наразі відзначено десять таких вулиць. Дані оновлюються, і кожен охочий може запропонувати інформацію про перейменування вулиць у своєму місті.
Проєкт має ще й освітнє значення. Натиснувши на мітку, можна прочитати коротку біографію героя, на чию честь вона названа, дізнатися про його шлях у війні та обставини загибелі.
Так, вулиця Дмитра Ковальова названа на честь воїна 10-ї гірсько-штурмової бригади, який загинув на Харківщині. До перейменування вона мала назву Міміна Кузьми. Андрій Шова, який дав ім’я іншій вулиці, звільняв Сумщину та Харківщину. Загинув, служачи в бригаді «Едельвейс». Володимир Паліборода рятував побратима на Харківщині. Він вже мав досвід служби в АТО і повернувся на фронт після вторгнення. Олег Ленюк, якому було лише 23, служив у Президентській бригаді. Загинув у травні 2022 року на Харківщині. Його іменем замінили колишню вулицю Івана Тургенєва. Сергій Скальд, боєць полку «Азов», обороняв Маріуполь та «Азовсталь». Його ім’я тепер носить вулиця, яка раніше називалась Комарова. Олександр Горюк, десантник 80-ї бригади, загинув, прикриваючи побратимів під час обстрілу на Харківщині. До цього його вулиця мала ім’я Василя Шкіля. Вулиця Олександра Баланецького раніше була вулицею Героїв Панфіловців. Він загинув у березні 2022 року на Київщині. Валерій Чибінєєв, Герой України, служив у ГУР МОУ. Загинув під час бойового завдання. Його іменем перейменовано вулицю Федора Боброва. Дмитро Ясенко, командир роти 80-ї бригади, повернувся на війну за тиждень до 24 лютого 2022 року. Поліг у липні того ж року на Луганщині.
«Мапа вулиць героїв» – це ще один інструмент пам’яті. Він доступний онлайн і відкритий до доповнення.
Декомунізація у Чернівцях: як місто змінює обличчя
Декомунізація та повернення власної історії – це найкращий спосіб увіковічити пам’ять справжніх героїв. Це тривалий, комплексний процес трансформації міського простору, який набирає потужного імпульсу з 2014 року і продовжується досі.
Перші акти очищення міського простору в Чернівцях почалися ще у 1991 році, коли після розпаду СРСР почали демонтувати пам’ятники Леніну, площу Радянську перейменували на Соборну, а вулицю Леніна – на Головну. Як зауважував історик Ігор Буркут, місто йшло на цей крок значно раніше за центральний Закон про декомунізацію.
Однак справжній масштаб процесу прийшов після 2015 року та особливо після повномасштабного вторгнення. Сьогодні в Чернівецькій області перейменовано понад 400 вулиць і провулків. Більшість із них були пов’язані з радянською чи російською символікою. Проте в області ще залишаються понад 510 назв, які підлягають декомунізації
У Чернівцях міська рада у липні 2024 року ухвалила рішення про перейменування ще майже 40 вулиць, провулків та проїздів. Ці рішення ґрунтуються на принципах дерусифікації, вшануванні пам’яті українців – діячів культури, героїв війни, видатних постатей. Тож нові назви включають Івана Мазепу, Квітку Цісик, Марію Примаченко, Вероніку Кульчицьку, Європейський Союз. У Чернівцях вже перейменовано десятки вулиць з радянськими іменами. Серед них – Червоноармійська, Чапаєва, Фрунзе, Стасюка та інші. Наразі топонімічна комісія працює над ще близько 50 назвами, пов’язаними із системою радянської влади.
Цей процес відбувається з активною участю громад: проводяться громадські обговорення, консультації на громадській раді. Тому декомунізація у Чернівцях – це комплексна стратегія, яка охоплює вулиці, площі, пам’ятки. Вона поєднує історичну справедливість, громадську участь та офіційні рішення.