У Чернівцях на Центральній площі у 1847 році з’явилась ратуша. Вона призначалась для розміщення органів місцевого самоврядування міста. Тепер чернівецька ратуша є пам’яткою архітектури місцевого значення. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про створення цієї будівлі.
Будівництво ратуші
У 1820-х роках виникла ідея побудувати міську ратушу у Чернівцях. За місце, де варто було б звести будівлю, велись запеклі суперечки. Спочатку планували спорудити ратушу на північній околиці міста, над Прутом. Окружний інженер Адольф Маріна виступав проти цієї локації. Він стверджував, що таке розміщення є недоцільним, адже тоді саме місто розвиватиметься у протилежному, південному напрямку. У 1832 році було створено Чернівецький міський магістрат. Це активізувало реалізацію проєкту. Згодом місцева влада викупила потрібну ділянку, і тоді з’явилась можливість приступити до будівництва ратуші.
Урочистий початок будівництва відбувся у 1843 році. У закладанні першого каменю взяли участь представники місцевої влади і громадськості. Також відбулось освячення православним владикою Євгенієм Гакманом. Загалом будівництво тривало близько чотирьох років. Усе відбувалось під керівництвом Адольфа Маріна та архітектора Андреаса Мікуліча. Під час будівництва було внесено деякі правки, зокрема було додано третій поверх. У березні 1848 року планувалось урочисте відкриття чернівецької ратуші, яке мало б супроводжуватись бенкетом. Але усе було скасовано через революції, що ширились Європою.
Австрійський період
У цей період на першому поверсі будівлі була міська реєстратура, каса, відділ поземельного кадастру, поліційний ревізор, головна вартівня — арештантське приміщення і кухня, що обслуговувала арештантів та їхніх вартових. З цього переляку можемо зрозуміти, що перший поверх був чималий. На другому розташовувався зал засідань, кілька бюро для депутатів, кімната для допитів й арештантська для дворян. На останньому поверсі були квартири міського адвоката та асесора, а також найрозкішніші апартаменти бургомістра, що складались з шести кімнат і кухні, вікна яких виходили на Площу Ринок.
Згодом чернівчани почали прагнути, аби утримання міських чиновників було менш розкішне. Тож місцеві змусили віддати перший поверх в оренду приватним особам під комерційні об’єкти. Ратушну вежу почали використовувати як спостережний майданчик, з якого за містом спостерігав пожежник. У разі виникнення небезпеки вивішувався червоний прапор, а вночі запалювався ліхтар з того боку, де була помічена пожежа.
У цей час годинник встановили вже з курантами. Він відбивав кожну годину. На шпилі будівлі був мідний двоголовий орел, який був символом Австро-Угорської імперії. Висота статуї сягала три метри, а розмах – два метри.
Румунський період
У 1918 році Буковину окупувала Румунія. Чернівці стали адміністративним центром Чернівецького повіту, а згодом Сучавської округи. На шпилі ратуші одразу було встановлено флагшток з румунським триколором. На фасаді австрійський герб був замінений на румунський. У 30-х роках було остаточно виселено усі приватні структури з ратуші. Тож будівля знову почала використовуватись як адміністративне приміщення місцевої влади. У 40-роках на чернівецьку ратушу знову чекали незначні зміни. Над будівлею було вивішено прапор республіки. Румунський герб на фасаді було знято, а напис було замінено на “Чернівецьку міську раду” українською мовою. Він зберігся донині.
У наш час Чернівецьку ратушу надалі використовують за призначення. У 2004 році започаткували нову традицію: щодня о 12 годині на вежу будівлі підіймається трубач у колоритному буковинському одязі. Трубач на всі чотири сторони світу відтворює мелодію безсмертної пісні “Марічка”. Цю мелодію вже стали називати неофіційним гімном Чернівців.
