У кожній війні жінки відігравали важливу роль. Адже, коли чоловіки йшли воювати, то усі справи залишались на них. Побут, виховання дітей, культурна й навіть політична сфера. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про діяльність буковинських жінок у воєнні роки.
Родинні обов’язки
Здебільшого до війни звичайна буковинська сім’я складалась з батька, матері, дітей та часто з старших людей. Коли почалась війна, через мобілізацію родина залишилась без голови сім’ї – чоловіка. Тож жінці доводилось очолити сім’ю та дбати про її безпеку та майбутнє. Була відмінність між селянськими і міськими родинами, які існували в різних освітніх, культурних, матеріальних просторах. Жінки виступали захисницями родин, але не були захищені сім’єю від позашлюбних контактів чи ролі жертви насилля.
Також під час війни траплялись випадки, коли жінки спеціально шукали для шлюбу чоловіків з інвалідністю. Оскільки вони очікували від одруження стабільність, а ветерани якраз отримували щомісячну грошову допомогу. Одруження в роки війни ставало публічною справою.
Також у воєнні роки на Буковині відбувся господарський занепад. Це призвело до того, що жінки мусили братися до професійних занять, що робило їх активними учасницями економічних відносин. Інфляція й затримки зарплат зумовлювали пошуки додаткових заробітків. У містах жінкам було складно підтримувати образ дому, в якому до війни відбувалися “богемні” зустрічі. Дім як професійний чи академічний осередок перетворився у перші повоєнні роки у простір рідких зустрічей – не так для обговорення поточних справ, як для відпочинку від щоденних негараздів. Втечі від дійсності сприяли гра на фортепіано, розмови про літературу.
Загалом на становище жінок під час війни також впливав і їхній соціальний статус. Буковинки, як і галичанки, здебільшого були замкнені в родинних справах, оскільки
мусили самостійно забезпечувати себе, дітей і часто батьків.
Громадська діяльність
До війни жінки здебільшого здебільшого на діяльності у культурній сфері. З початком війни усе змінилось. Адже під час бойових дій збільшилась кількість людей, яким була потрібна допомога. Буковинки допомагали чоловікам зібрати усе необхідне на фронт. Також жінки надавали медичну й психологічну допомогу. Громадська діяльність жінок охоплювала різні сфери, не мала чітких територіальних меж, національних обмежень. Аби працювати для народу, від жінок не вимагали обов’язкової участі в допомогових товариствах, а навпаки – заохочували індивідуальні ініціативи, головним був реальний результат.
Активність жінок під час війни позитивно сприйняло суспільство. На діяльність жіночих товариств вдавалося збирати пожертви, а їх національно-практична спрямованість додавала аргументів. Громадська робота жінок мала доброчинну, опікунську і культурно-просвітню спрямованість. Допомога потерпілим, скаліченим, малозабезпеченим, голодуючим, вдовам, сиротами, організація шкільництва – це далеко не повний перелік видів жіночої роботи під час війни.
Війна стала рушійною силою для того, аби буковинські жінки об’єднували свої сили. Зокрема це допомогло створити товариства, які діяли на благо української незалежності. У воєнні роки українське суспільство змогло вперше побачити жінку поза домом і дітьми. Тоді люди побачили, що буковинки можуть бути вільними та самодостатніми. У повоєнний період на жінок випала неабияка відповідальність. Адже потрібно було зберегти новий образ вільної жінки й надалі, і попри закінчення війни продовжувати свою діяльність, перенаправивши сили в інше русло.