Під час Другої світової війни на Буковині були створені концтабори. Саме туди примусово звозили місцевих євреїв. деяких представників цієї національності вивозили на поселення в інші регіони. Німецька окупаційна влада звинувачувала усіх буковинських євреїв у співпраці з комуністами. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про буковинський концтабір.
Нові правила
У липні 1941 році командир 8-ї румунської піхотної дивізії Георге Аврамеску наказав проголосити на території Буковини окупаційний режим. У житті чернівчан з’явились нові правила. Жителям заборонялось без нагальної причини покидати власні домівки з 21:00 до 5:00. Вдень було дозволено ходити групою не більше трьох людей.
Цей наказ командира було опубліковано в місцевій газеті Bucovina. Разом з цим рішенням диктатор Румунії Антонеску запровадив смертну кару за порушення окупаційного режиму. Також з’явились певні обмеження для місцевих євреїв. Цим наказом до вже встановлених обмежень для всього населення додали наступні: заборона купівлі хліба євреями з 09.30 до 11.00, використання єврейських вивісок біля магазинів, обов’язкове розміщення інформації про те, що послуги надає спеціаліст-єврей, у місцях, де фахівці-євреї – лікарі, інженери, адвокати тощо – рекламують свою діяльність. Головною вимогою для євреїв було те, аби вони носили на верхньому одязі з лівого боку жовту шестикутну єврейську зірку. За вияв непокори мали карати виселенням у табір.
11 жовтня 1941 року у Чернівцях сформували тимчасове гетто для євреїв. Туди переселяли усіх представників цієї національності з верхньої та центральної частини міста в район навколо кладовища, залізничної станції, а також вулиць єврейського району. Гетто було обгороджене дошками від решти міста. Також вдень та вночі цю місцевість контролювали поліцейські, а також військові. Євреям було заборонено покидати гетто. Інші особи, які були змушені проходити через нього могли це робити лише, якщо показували посвідчення особи.
Здебільшого гетто займало район вулиці Єврейської (теперішня вулиця Сагайдачна), а також єврейський ринок і всі провулки та вулички, починаючи від сучасної вулиці Головної до вулиці Руської. До початку Другої світової війни у цьому районі проживало п’ять тисяч людей. А згодом туди відправили проживати вдесятеро більше чернівчан єврейської національності. Згодом з цього концтабору буковинських євреїв вивозили у товарних вагонах у Трансністрію.
Спогади колишніх в’язнів концтабору
Ернестина Айзінгер пригадувала в одному зі своїх коментарів, що у жовтні 1941 року чернівецьким євреям наказали з’явитись в гетто. Тоді дівчинка з мамою швидко зібрали всі необхідні речі, адже за дверима їх підганяли румунські військові. Через два тижні їх з іншими єврейськими родинами відправили на залізничну станцію. У брудних вагонах їх перевезли у село Атаки. Коли вони виходили з вагонів, солдати їх били. Потім євреїв завантажили у човни і повезли через Дністер до Могилева.
У Могилеві був сформований концтабір. Ернестина перебувала там до 1944 року. Умови проживання були жахливі. Мама не змогла витримати ці нелюдські муки, тож у 1942 році померла. Дівчина, залишившись одна, намагалась докласти всі свої зусилля, аби вижити. У березні 1944 року буковинці вдалось повернутись на Батьківщину. Тоді її прийняли сусіди і на перший час забезпечили усім необхідним.
Життя євреїв під час Другої світової війни було нелегким. Цю націю намагались стерти з лиця землі. Буковинці намагались усіма силами допомогти євреям, переховуючи їх у себе вдома. Хоча самі ризикували власним життям.