Осінь 1918 року стала переломним моментом для Буковини, регіону, який опинився в центрі масштабних політичних змін після розпаду Австро-Угорської імперії. На тлі політичного хаосу та боротьби за владу різні національні спільноти регіону шукали шляхи для захисту своїх інтересів і культурної ідентичності, пише yes-chernivtsi.com.ua. Український рух на Буковині набрав нових обертів. Серед його лідерів виділявся Йосип Безпалко – громадський діяч і політик, чия діяльність відіграла помітну роль в історії краю.
Формування громадянської позиції
Йосип Іванович Безпалко народився 1881 року в Чернівцях. Тоді місто було частиною Австро-Угорської імперії. Був вихідцем із звичайної міщанської родини, в якій цінували освіту та громадську активність. Змалку він виявляв неабиякий інтерес до політичного та культурного життя рідного краю. Вже у підлітковому віці його активність помітили у школі та в місцевих колах української інтелігенції. А пізніше юний Йосип спробував себе у ролі організатора патріотичного товариства. Через організацію студентського гуртка Безпалко згодом відрахували з гімназії. Це засвідчує його непоступливий характер та рішучість. Такий інцидент став першим кроком відстоювання власних переконань на шляху політичної діяльності.
У той час Буковина була багатонаціональним краєм, де різні етнічні спільноти змагалися за вплив. Українці, як одна з численних громад, прагнули зберегти і розвивати свою культуру та мову. Саме тому молодий Безпалко відчував відповідальність за свою націю. Його виховання і рання активність сформували глибоке почуття національної гідності і прагнення змінити суспільство на краще. Ці риси супроводжували його протягом усього життя і стали основою для подальшої діяльності.
Політична діяльність на Буковині
У першій декаді XX століття Йосип Безпалко став одним із провідних українських політичних діячів Буковини. Він очолив крайову організацію Української соціал-демократичної партії (УСДП), що займалася популяризацією соціалізму і національного відродження. Партія активно боролася за права українців, поліпшення умов праці та соціальну справедливість.
Окремо слід відзначити його редакторську та просвітницьку діяльність. У 1901-1902 роках Безпалко редагував газету “Буковина”, яка тоді була органом буковинської національної організації. Ту саму “Буковину”, яку в 1885-1888 роках редагував відомий письменник Юрій Федькович.
Звільнившись з редакторської посади, Йосип Безпалко розпочав педагогічну діяльність – заснував товариство “Січ” та запустив роботу учительського часопису “Промінь”. Організація сприяла розвитку патріотизму, традицій і культури серед української молоді Буковини, готуючи нове покоління активістів та лідерів. Це було особливо важливо у багатонаціональному середовищі, де зберігати ідентичність було викликом. Пізніше Безпалко став крайовим секретарем профспілок Буковини.
З 1908 до 1914 року Йосип Безпалко знову повертається до редакції. На цей раз стає редактором партійної газети «Борба». Тоді це було ключове друковане видання для поширення політичних ідей серед української громади Буковини. Газета не тільки інформувала про події, а й формувала почуття національної єдності та самосвідомості. Під керівництвом Безпалка «Борба» зміцнювала культурні і політичні позиції українців.
Участь в Українській Національній Раді Буковини
Після розпаду Австро-Угорської імперії виник вакуум влади, що спричинив складний політичний хаос. У цей час сформувалася Українська Національна Рада Буковини – орган, що мав представляти інтереси української громади і працювати над політичним майбутнім краю. Йосип Безпалко, як один із провідних лідерів, увійшов до складу цієї Ради і брав активну участь у її діяльності.
Рада підтримала ідею приєднання Буковини до Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) як крок до об’єднання українських земель. Ця позиція викликала спротив із боку румунської адміністрації та інших етнічних груп, які мали власні інтереси в регіоні. Тому Безпалко працював над консолідацією українців, захистом їхніх культурних та політичних прав, незважаючи на складні обставини.
Участь у Раді була непростою, оскільки вона функціонувала у ситуації, коли влада була розсіяна, а територія фактично контролювалася різними силами. Тим не менш, завдяки зусиллям Безпалка та інших активістів українці змогли заявити про свої права і сприяти збереженню національної ідентичності в цьому періоді.
Політичний контекст 1918 року: боротьба за Буковину
Різні етнічні групи, серед яких українці, румуни, німці, поляки та євреї, намагалися впливати на майбутнє краю. Чернівці, як адміністративний центр, стали місцем гострих конфліктів і політичних маневрів.
Українські активісти, включно з Безпалком, виступали за збереження української культурної і політичної автономії, підтримували ідею приєднання до ЗУНР. Проте невдовзі румунські війська почали окупацію краю, встановлюючи власну адміністрацію та поступово обмежуючи права української громади.
Цей період став випробуванням для українського населення, яке боролося за збереження своєї ідентичності, культури та мови в умовах зовнішнього тиску і зміни влади. Безпалко в цій боротьбі був одним із активних представників українських інтересів, хоча фактично не мав офіційних владних повноважень.
Спадщина і значення для українського руху
Попри всі труднощі та обмеження, діяльність Йосипа Безпалка залишила важливий слід в історії Буковини. Він став символом українського національного руху в регіоні, прикладом відданості і праці на благо громади. Його участь у формуванні соціал-демократичного руху, робота в друкованих виданнях та організація молоді мали тривалий вплив на розвиток української культури і політики.
У планах Безпалка було ще більше ідей, як зміцнити та захистити права українців, однак у лютого 1920 року його арештувала польська влада. Разом із іншими активістами його схопили в Кам’янець-Подільському “як представника уряду УНР”. Щоправда, вже 11 березня діяча відпустили, а польське МЗС надавало пояснення та вибачення українській дипломатичній місії у Варшаві за “прикрий випадок”.
Однак після цього Йосип Безпалко вже не залишився на Буковині. Він переїхав до Чехословаччини та почав викладати німецьку мову в Українській господарській академії. Паралельно підготував та випустив численні політичні статті про німецько-слов’янські зв’язки, які стосувалися подій на початку ХІХ століття.
У 1938 року Йосипа Безпалка обрали головою Українського січового союзу, де він продовжив патріотичну діяльність. Однак, цього разу його активність не сподобалася СРСР. У 1947 році спецслужби Радянського Союзу ув’язнили його та репресували. З ув’язнення Безпалко не повернувся, помер внаслідок репресій у концтаборі в Казахстані в 1950 році.
Йосип Безпалько протягом життя демонстрував, що навіть у складних обставинах можна активно працювати над збереженням і розвитком національної ідентичності. Тому його діяльність надихала наступні покоління українських активістів на Буковині. А статті та наукові праці ставали джерелом досліджень та натхнення для ідейної боротьби.