Такі затишні Чернівці, як і кожне місто, мало свої секрети, зокрема і кримінальні. Злодії Буковини вели свою активну діяльність саме у довоєнний період. З ними намагалась боротись місцева поліція. У цьому матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про кримінальне життя Чернівців.
Настрої у місті
О дев’ятій вечора усі місцеві жителі вже замикали двері у будинках на замок. Для чернівчан було звично носити у кишені пальта заряджений пістолет на той випадок, якщо на них захочуть напасти. Селяни, які приїжджали на базар продавати продукцію, мали з собою ніж. Натомість кишенькові злодії, гравці в трилисники, шулери, сутенери, солідні злодії також мали вогнепальну зброю.
У Чернівцях одного року діяла банда “охоронників”. Їх так прозвали через те, що вони виконували свою роботу лише під час похоронів. У той час коли відбувалась процесія, люди юрбились в одному місці, щоб поспостерігати одне за одним, місцеві злодії залазали у квартиру і виносили усе цінне. Загалом у цей період у місті щодня відбувались крадіжки, зломи, а то й вбивства. Усі кримінальні події описували в тодішній пресі.
Боротьба з “відьмами”
У будинку на третьому поверсі на вулиці Панській була розташована досить дивна установа. Саме там румунська сигуранца прославилась вже у перші дні своєї діяльності. Неабиякий внесок у цю “славу” зробили доктор Постатний, Ротенберг і Гартл. Саме вони втрьох катували людей. Били вони через фанеру або рушник, щоб не залишати слідів на тілі. Звісно, що це не допомагало і синяки все-таки з’являлись.
Доктор Постатний був одним з перших, хто застосував “качалку Богнера”. Чоловік любив читати, тож на його столі лежала книга “Молот відьом”. У ній розповідалось про те, як катувати і виявляти чаклунів. Згодом Постатний у практику румунської сигуранци ввів електрошокери і підвішування на електроприладі. Гартл був правою рукою доктора. Ротенберг, окрім комуністів, шукав єврейських школярів зі старших класів гімназії, які гуляли і випивали зі студентами. Після затримання чоловік шантажував батьків учнів.
Рейтинги у місцевій пресі
У ті роки люди дуже полюбляли читати у газетах історії резонансних справ. В принципі, у наш час теж є прихильники таких матеріалів. У цей період у чернівецькій пресі можна було відокремити двох пристойних авторів статей – єврея Фіберта і його колегу Феклера. Перший мав досить особливий підхід до людей, тож йому давали інтерв’ю й коментарі навіть найзатятіші мовчуни. Щодо Феклера, то йому дуже пощастило. Адже він проживав по сусідству з комісаром Хахоне, який у той період був легендарним чернівецьким слідчим. Також цей чоловік лікувався у мами Феклера, яка була дантисткою. Під час прийому комісар розповів не одну державну таємницю.
Рейтинг у пресі намагались зробити навіть за допомогою некролога на смерть місцевого сутенера. У матеріалі було повідомлено про те, що чернівчанин Василь Майдюк помер. У статті було чимало жартів щодо його діяльності, а також про його особисте життя. Було описано, що на його похорон прийшли усі його жінки. У матеріалі було вказано, що їх було п’ятнадцять. Кожна з них лила сльози рікою за таким чоловіком. Колеги Василя намагались заспокоювати жінок. Загалом цей матеріал був представлений у більш жартівливій формі.
Ймовірно, чернівчанам подобалось читати такі матеріали. Ну і, звісно, не лише про сутенерів, а й про злодіїв. Попри небезпеку, буковинцям було цікаво дізнатись, які злочини і де відбулись. Тож у ті роки преса мала хороший рейтинг і такими некрологами намагалась його зробити ще вищим. Щодо поліції вона, нібито намагалась боротись зі злочинністю у місті, але й сама вчиняла погано й жорстоко.