У 1941 році у Чернівцях розпочались злочини та репресії проти євреїв. Цей період отримав назву “Кривавий-41”. У матеріалі на yes-chernivtsi.com.ua ми більш детально розповімо про Голокост на Буковині.
Початок винищення
На початку 1941 року у Чернівці повернулась румунська влада. Саме вони оголосили. що єврейське населення є поза законом. Було створено Військовий кабінет, який мав завдання вирішувати долю буковинських євреїв.
На одному із засідань було прийнято три етапи етнічного знищення. Перший – знищення усіх сільських євреїв. Другий – ізоляція в гетто євреїв у містах. Третій – арешт радянських активістів і підозрілих осіб. Такий наказ отримали жандарми, солдати, офіцери румунської армії та румунська цивільна адміністрація.
Вже на початку липня 41-го у Чернівцях було вбито і закатовано 2300 євреїв. Також у наступні дні німецька зондеркоманда зігнала понад чотирьохсот чернівецьких євреїв до Румунського палацу. Саме там впродовж двох днів їх безжально катували. Після цього їх повели вулицями міста. Біля річки Прут людей змусили викопати яму, де їх і розстріляли. Серед закатованих був головний рабин Чернівців. Впродовж літа 1941 року у місті було пошкоджено 36 синагог.
Масові розстріли євреїв тривали у Чернівцях до 9 липня 1941 року. Згодом тіла почали звозити на цвинтар. У наш час на кладовищі є три великі могли, де поховано сотні чернівецьких євреїв.
Примусові роботи
Румунська влада прийняла рішення використовувати чернівецьких євреїв для примусових робіт. Відповідно до нового закону єврейське населення міста та області віком від 18 до 50 років було зобов’язане з’явитися зі всіма наявними документами, які засвідчували особу. Адже влада мала на меті зробити перепис чернівецьких євреїв, аби надалі використовувати їх для примусових робіт.
Графік роботи був з 8:00 до 12:00 та з 15:00 до 19:00. Кожного дня двічі перевіряли чи усі євреї присутні на своїх робочих місцях. Румунська влада просила повідомляти власників підприємств про відсутність працівників, про їхні порушення та про пропаганду “руйнівних ідей”. Наявність одного з цих пунктів передбачала депортацію.
Паралельно з примусовими роботами у Чернівцях розпочався процес “румунізації”. Через це кожен єврей-робітник отримував румунського помічника, якого був змушений за короткий термін навчити своїй професії та усім навичкам. Це робилось для того, аби ці помічники згодом замінили усіх євреїв.
Гетто у Чернівцях
У місті гетто створили за день. У жовтні 1941 року єврейському населенню повідомили про переселення. Для цього процесу обрали саме суботу, аби ще більше принизити євреїв. У гетто мали помістити 50 тисяч осіб, хоча у мирний час там жило лише 5 тисяч. В одну квартиру поселяли по 5-8 сімей. Житло було у жахливому стані, пошкоджене та пограбоване. Всюди був сморід та відсутність питної води.
Єврейське поселення обгородили дерев’яним парканом та колючим дротом. Румунська влада усвідомлювала, що це гетто є ненадовго. У Чернівцях не було таких масових вбивств євреїв, як у інших містах України. В основному з Буковини євреїв відправляли на трудове заслання у жахливі умови. Через багато євреїв помирали на каторзі.
Статистика
Загалом внаслідок Голокосту в період 1941-1944 років буковинські євреї зазнали жорстоких страждань та випробувань, величезних людських та матеріальних втрат, що остаточно підірвало суспільні, економічні, культурні позиції єврейського населення міста.
Протягом 1941-1942 років через річку Дністер було депортовано в табори приблизно 50 тисяч єврейських громадян і тільки 18 тисяч змогли вижити на каторзі. Євреїв з Чернівців вивозили у Трансністрію. Тоді це була територія Вінницької, Одеської та Миколаївської областей, яка була під контролем Румунії. У Трансністрії євреїв зобов’язували працювати у сільськогосподарській та промисловій сфері. Це супроводжувалось вбивствами, голодом та катуваннями. Також євреї гинули під час етапування у відкритих вагонах.