На Буковині євреї вперше з’явились у 15 столітті. Зазвичай переселенці з Молдови, Трансільванії, Польщі, Німеччини, росії. Сюди їх притягували насамперед торговельні шляхи. У 1849 році євреї у Чернівцях отримали повне рівноправ’я, а у 1867 році вони мали змогу обирати будь-яку професію. На початку 20 століття серед мешканців міста налічувалось 32% євреїв, пише сайт yes-chernivtsi.com.ua.
Під час австрійської влади період нижню частину міста Чернівці називали ЮДЕНШТАДТ – єврейське місто. Тут діяли школи, синагоги, торговельні та ремісничі ряди, базар та цвинтар, який зараз забудований фабричними корпусами, тобто були всі прикмети єврейського побуту.
Станом на 1941 рік у Чернівцях проживали 60 тисяч євреїв. Коли місто було окуповане, одразу почали затримувати та розстрілювати євреїв.
Порятунок євреїв
Протягом 1941-1944 років багато жителів Чернівців допомагали вижити євреям, попри великий ризик. Частину прізвищ цих сміливців опубліковано Чернівецьким товариством єврейської культури ім. Е. Штейнберга.
Загалом можна виділити декілька груп людей, які рятували євреїв від нацистських переслідувань:
- місцеві мешканці, які мали родичів-євреїв;
- партизани та підпільники, які сприймали рятування євреїв як одну з форм опору окупантам;
- люди, яких поєднували з євреями сусідське життя або спільна робота чи навчання до війни, а також пам’ять про добрі вчинки євреїв-сусідів у критичних ситуаціях;
- порятунок через релігійні переконання, християнське ставлення до переслідуваних.
Найчисельнішою по порятунку у Чернівцях була саме третя група.
Родина Ковцун
Родина Василя та Катерини Ковцун мешкали разом зі своїм сином на околицях Чернівців у приватному будинку. По сусідству проживало єврейське подружжя Зімхе та Шпрінце Айзінгер зі своїми дітьми Марселем, Фанею та Германом.
У 1941 році єврейську сім’ю переселили у гетто. Перед від’їздом Катерина Ковцун принесла їм хліба з собою та віддала наймолодшому – Герману. У гетто родина Айзінгер голодувала. Інколи їхня сусідка приходила до них та приносила борошно та продукти, які зібрали усі сусіди.
Під час депортації євреїв Айзінгерам вдалося втекти. Вони ховалися у підвалі свого будинку, вікно якого виходило до саду Ковцунів, тож Василь та його дружина передавали Айзінгерам все необхідне для виживання. Згодом через страх, що їх видадуть, Айзінгери вирішили сховатися в іншому місці. Спочатку переховувались у полі, пізніше – у саду Ковцунів. Сусіди продовжували надавати допомогу Айзінгерам до приходу радянських військ у 1944 року.
У 1997 році Яд Вашем посмертно присвоїв Василю та Катерині Ковцунам звання Праведників народів світу.
Польський адвокат
Чернівецький адвокат Гжегош Шимонович теж допомагав євреям. До початку Другої світової війни чоловік очолював чилійське консульство у Чернівцях.
На початку 1941 року почались масові розстріли польських євреїв. Тоді Шимонович вирішив допомогти людям. Понад рік він видавав євреям чилійські паспорти і допомагав виїхати за кордон. Через це румунська влада почала наполягати на звільненні Шимоновича та ліквідації консульства. Так і трапилось.
Родина Васильковських
Йосеф і Васелена Васильковські працювали у фармацевтичній лабораторії у Чернівцях. Їхнім директором був єврей Гутман. Через нього вони і познайомились з родиною Гельберів.
Єврейська родина потрапила у гетто. Щодня Васильковські намагались приносити їм їжу, аби врятувати від голоду. Згодом чернівчани переконали євреїв тікати з гетто. Понад рік родина Гельберів переховувалась на горищі будинку Васильковських. Там вони пробули до звільнення Чернівців від румунської окупації, а потім вони повернулись назад у своє помешкання.
У 1968 році Яд Вашем удостоїв Йосефа та Веселену Васильковських звання Праведників народів світу.
