Політична мапа минулих століть вирізняється значною нестабільністю. Це особливо стосується українських земель, які у різні роки входили до складу наймогутніших імперій свого часу, пише сайт yes-chernivtsi.com.ua.
З 1774 року Буковина з центром у Чернівцях внаслідок російсько-турецької війни 1768-1774 рр. відійшла до складу Австро-Угорської імперії. Це забезпечило краю спокійне і мирне існування протягом 140 років – аж до початку Першої світової війни. Чернівці були значним фінансовим, промисловим, культурним та видавничим центром.
Перша світова війна офіційно розпочалася 28 липня 1914 року – у цей день Австро-Угорщина розпочала війну проти Сербії, чий представник вбив Франца Фердинанда, спадкоємця австро-угорського престолу. У подальшому у Першій світовій війні взяли участь 38 держав. Це був найбільший та найкровопролитніший військовий конфлікт до Другої світової війни. Внаслідок нього загинули 8,5 мільйонів військових та 13 мільйонів цивільних.
Австро-Угорщина оголосила війну Російській імперії 6 серпня 1914 року. Чернівці були прикордонним містом між двома імперіями, тому одразу опинилися під загрозою окупації. 2 вересня 1914 року російська армія увійшла в місто.
Солодкі обіцянки
Місто було здано без бою, що допомогло зберегти життя чернівчан. Чинити опір не було особливого сенсу, оскільки, як згадував один з очевидців тих подій:
“Наша військова залога була заслаба проти такої навали російського війська, яку з Росії натягнули”.
Згідно з домовленостями з командуванням російської армії, окупанти зобов’язувалися не чіпати городян та їхнє майно, не брати заручників та залишити міську раду та громадську варту.
Звичайно ж, більшість обіцянок були порушені. Особливо це стосувалося грабунків та здійснення насилля над місцевим населенням. За два тижні було розпущено міську раду, та німецька мова, що була однією з основних, заборонена до вжитку.
21 жовтня 1914 року у місто зайшла австрійська армія і Чернівці було повернено під крило Австро-Угорщини. Гуляння з цього приводу тривали три дні.
Залишилася третина
Втім, радість не була тривалою. Вже 27 листопада 1914 року у місто повернулася російська армія. Ще перед першою окупацією Чернівці покинуло близько 10 тисяч містян. Після відходу австрійської армії у місті лишилась лише третина населення, що до війни становила близько 90 тисяч осіб.
Зазвичай окупація – це тимчасове явище захоплення однією державою частини території (або всієї території) іншої держави у ході військового конфлікту. Згідно норм міжнародного права, окупація не передбачає отримання суверенних прав на іншу державу. Проте Російська імперія не просто окупувала Чернівці – вона хотіла їх приєднати до власної держави.
Саме тому планувалося ввести у широкий вжиток російську мову, вести нею навчання на всіх рівнях – від початкової школи до університетів. Неприхильно ставилася окупаційна влада і до католиків, греко-католиків чи єзуїтів. Все це планувалося потроху зводити нанівець і сприяти поширенню православ’я.
Чернівці на той час були мультиетнічним містом, тут проживало багато євреїв, німців, румунів, вірменів. Проте помилково вважати, що росіяни краще ставилися до українців, яких нібито вважали “своїми”. Настоятель собору Успіння Пресвятої Богородиці, отець Келестин Костецький, який був свідком цих сумних подій, також зазначав:
“Євреї і вірмени спочатку вважали, що москалі і українці – це одне й те саме. Аж потім, після другого прогнання москалів, коли зобачили, як спеціально московські достойники українців арештовували, пізнали вони, яка страшна антипатія ділить одних від інших…”.
Окрім повсякчасного грабунку, російські солдати займалися пропагандою, обіцяючи світле майбутнє усім, хто стане на бік Російської імперії.
Австрійські війська повернулися 17 лютого 1915 року.
Найтриваліша російська окупація тривала з червня 1916 року по серпень 1917 року. Виснажене, пограбоване та часто зневірене населення вже не могло дати окупантам такої здобичі, як на початку війни. Тому росіяни просто дограбовували те, що ще лишилося, а коли грабувати стало нічого, просто нищили все, що траплялося під руку.
При останньому відході з міста вони знищили головний вокзал, міст, електростанцію та водогінну вежу, завдавши місту збитків на десятки мільйонів крон. Наступного разу росіяни повернулися аж під час Другої світової війни – у 1940 році.