Коли в житті людини трапляється таке масштабне лихо як війна, понад усе їй хочеться повернути собі звичні речі. Починає бракувати, здавалося б, дрібниць: теплого чаю зранку, невеличкої розмови з сусідкою, купівлі продуктів до вечері… Та найбільше бракує таких неодмінних і яскравих атрибутів мирного життя як святкування, пише сайт yes-chernivtsi.com.ua. Здавалося б, зовсім не до того, коли за вікном звучать канонади, проте навіть психологи стверджують, що зберігати хоча б частину звичаїв під час війни необхідно – це забезпечує нас важливим ресурсом для виживання.
Щасливого Різдва
Чернівці розташовувалися на околиці Австро-Угорської імперії, практично під самим кордоном, тому вже за місяць від початку війни опинилися під російською окупацією. Вона тривала всього півтора місяці, наприкінці жовтня австро-угорська армія витіснила окупантів з міста.
Як це часто трапляється, на початку війни люди думають, що вона швидко закінчиться. Проте, як казав Еразм Роттердамський, “війну легко почати, але важко закінчити”. Після звільнення міста від першої окупації жителі Чернівців гадали, що зможуть спокійно відзначити різдвяні та новорічні свята, проте не так сталося, як гадалося. Наприкінці листопада у місто повернулася російська армія.
Замість щасливої атмосфери зимових свят у Чернівцях панувала гнітюча атмосфера страху та невизначеності. Оскільки солдати російської армії повсякчас займалися грабунком, людей на вулицях майже не було – адже запросто можна бути позбутися чогось цінного: гаманця, прикрас, навіть шапки чи рукавичок.
Звісно, люди продовжували святкувати Різдво – наскільки це було можливим за таких обставин. Адже тяжко було знайти навіть такі звичні у побуті речі як сірники, нитки, мило… Містяни та жителі навколишніх сіл намагалися готувати традиційні страви з доступних продуктів.
Найкращі подарунки
Вдруге австрійська влада повернулася до Чернівців в лютому 1915 року і відносний спокій зберігався у місті до останньої, третьої, окупації, що почалася у червні 1916 року.
Проте Різдво 1915 року (Різдво традиційно святкували 25 грудня) не було надто веселим. Багато хто виїхав з міста, у кожній родині когось бракувало за столом, бо ж багато чоловіків служили в австрійській армії. Так само бракувало продуктів та інших життєво необхідних речей. Проте була надія.
Існувала традиція благодійних вечорів, на яких відбувалися збори на потреби військових – як бачимо, у той час теж існували донати та закриття зборів на потреби солдат.
Без окупантів все ж було веселіше. У залі Загального гімнастичного товариства навіть встановили ялинку. Солдатів, що були тоді у місті, було запрошено на святкову вечерю.
У місті також працювали крамниці та кав’ярні, зокрема й знаменита кав’ярня “Європа” на сучасній вулиці Ольги Кобилянської. Це був справжній елітний заклад. На новорічні свята тут організували святковий концерт, аби зібрати гроші для чернівецького відділення Червоного хреста.
Та найдорожчими були подарунки, які отримували від своїх рідних солдати на фронті. Теплі шкарпетки і рукавички, зв’язані рідними руками, шоколад, тютюн… Надсилали і спиртне, адже часом це було єдиним рятунком у жахливих умовах справжньої війни. Такі посилки і листівки, які отримували солдати, були єдиним способом зв’язатися з рідною людиною і передати їй свої теплі почуття у час різдвяних свят і не лише…
Сторінки історії змінюють одна одну, та деякі речі лишаються незмінними: любов рідних, тепло взаємин та бажання зберегти свій затишний світ попри всі негаразди.
Читайте також про роль буковинських жінок у воєнні роки.