Війна – непомірно страхітливий катаклізм, який залишає багато ран, моральних і матеріальних збитків. Проте за війною завжди йде відродження, що стосується найрізноманітніших сфер, пише сайт yes-chernivtsi.com.ua.
Роль євреїв
Єврейське населення відігравало величезну роль у житті Чернівців у ХІХ та у І половині ХХ століття. Саме їхній підприємницький хист перетворив місто на важливий фінансовий та промисловий центр. Звичайно, серед євреїв було і багато інтелігенції.
Проте Друга світова війна стала справжньою катастрофою для євреїв у всій Європі. На жаль, Чернівці не були виключенням. З самого початку цього масштабного військового конфлікту євреї опинилися поза законом. У місті було створено гетто. Здійснювалися масові розстріли євреїв, велика частина населення була відправлена у табори у Трансністрії. З майже 60 тисяч єврейського населення по закінченню війни у місті лишилося менше 15 тисяч.
Проте після звільнення міста радянською армією у місті відбулося пожвавлення. Євреї поверталися з Трансністрії до своїх осель, а також до Чернівців приїздили євреї з півдня Буковини та з Бесарабії – здебільшого через те, що їхні домівки було зруйновано.
Слід однак зазначити, що місцеві євреї упродовж наступних кількох років у великій кількості покинули Чернівці. Частина з них не хотіла жити під “совєтами”, частина співпрацювала під час війни з румунами чи німцями, а таке, звісно, не схвалювалося радянською владою. До того ж, у Румунії євреям надавали грошову компенсацію – на відміну від СРСР – тому більшість буковинських євреїв переїздили до Румунії, а в подальшому і до новоствореного Ізраїлю.
Ренесанс
Обставини склалися так, що саме Чернівці стали центром єврейського ренесансу у післявоєнні роки. У місті діяв єврейський державний театр, який переїхав сюди з Києва. Вистави давали їдишем – програма театру постійно мала неабиякий успіх! Часто робили постановки на основі творів Шолом-Алейхема. Хоча радянська влада вимагала вставляти ідеологічні постулати, все ж, вистави зберігали значну автентичність.
Говорячи про єврейський ренесанс, неможливо не згадати про видатну єврейську співачку Сіді Таль, яка виступала у єврейському ансамблі Чернівецької філармонії, а також виступала в опереті і виконувала естрадні номери.
У Чернівцях діяла навіть єврейська школа на чотири сотні учнів.
Пожвавлення відбулося і у сфері літератури. Хоча часто публікації не допускалися до друку і побачили світ через багато років після написання здебільшого за кордоном. Вже значно пізніше у 1967-1989 роках у Радянському союзі випускався журнал “Sovetish Hedlund”, де друкувалися твори поетів-їдишистів.
Протягом кількох років євреї почувалися досить комфортно у Чернівцях. Але для радянської влади все це було занадто. Ніхто не мав вирізнятися. Вже у 1948 році почалося “закручування гайок”. Єврейську школу закрили. Багатьох працівників єврейського театру репресували за те, що вони підкреслювали “єврейську винятковість”. За два роки театр і зовсім закрили. Усім стало зрозуміло: євреї мають злитися з масою радянських трударів.
У 1970-х та 1990-х роках було ще дві хвилі єврейської еміграції. У 1960-х роках євреями себе вважали близько 40 тисяч жителів Буковини (половина з них вважали їдиш рідною мовою), нині їх близько тисячі… У Чернівцях же тих, хто офіційно називає себе євреями, не більше сотні.
Це, звісно, дуже сумно, адже внесок євреїв у розвиток міста важко переоцінити. Про колишню велич чернівецького єврейства нагадує тепер хіба неозорий єврейський цвинтар з вигадливими надгробками та кілька синагог. Та варто копнути глибше і ви відкриєте великий пласт історії!