Чернівці можна назвати типовим українським містом з однорідним населенням. Перед Другої світовою Чернівці були більш мультиетнічним містом. Більшість населення становили євреї – майже 40% (близько 60 тисяч осіб), тоді як українців було трохи більше десятої частини, пише сайт yes-chernivtsi.com.ua. Серед інших національностей були відчутно присутні румуни, молдавани, поляки та німці.
“Єрусалим на Пруті”
На Буковині євреї з’явилися ще у XV столітті. Проте саме ХІХ століття принесло розквіт єврейській спільноті цього краю. До цього часу Буковина перебувала у складі Галичини (а та у свою чергу – у складі Речі Посполитої), єврейське населення всіляко притіснялося. Діяло спеціальне “Розпорядження стосовно євреїв”, згідно з яким представники єврейського населення не могли бути обраними до магістрату, не мали права володіти землею, повинні були сплачувати особливий “єврейський” податок та навіть навіть отримувати дозвіл на ремонт синагог. Так тривало до 1849 року, коли Буковина була відокремлена від Галичини та отримала статус герцогства у складі Австро-Угорської імперії.
Були зняті обмеження і євреї отримали всі можливі права. Така зміна притягувала до Буковини єврейське населення з Галичини, тому кількість євреїв неухильно зростала.
Слід зазначити, євреї змогли скористатися такою благодаттю у повній мірі. Вони показали себе здібними підприємцями у найрізноманітніших галузях і можна впевнено стверджувати, що саме завдяки їм Чернівці стали одним з найвизначніших промислових та фінансових центрів Європи. Єврейський чинник став настільки важливим у розвитку краю, що Чернівці почали називати “Єрусалимом на Пруті”!
Трагедія
На жаль, благополуччя єврейського населення Чернівців закінчилося із окупацією міста румунською владою у липні 1941 року. У Другій світовій війні Румунія воювала на боці Німеччини, а країною правив диктатор Антонеску, тому доля єврейського населення була визначена наперед.
Одразу ж після окупації краю євреї були оголошені поза законом. Згідно з директивою Антонеску, усіх їх планувалося вивезти за межі міста.
З перших же днів почалися масові розстріли та катування єврейського населення. Усіх євреїв примушували носити “зірку Давида”, існував навіть регламент того як саме мають пришиватися її кути.
У жовтні 1941 року у найбіднішому єврейському кварталі Чернівців було створено гетто. У місці, де раніше проживало п’ять тисяч, мало розміститися майже п’ятдесят! Гетто було обнесено дерев’яним парканом та колючим дротом. Зайве й казати, які нелюдські умови панували у ньому!
Також у Чернівцях було створено трудовий табір, де сильне і здорове єврейське населення використовували як дармову робочу силу.
Поступово євреїв почали вивозити з міста. Здебільшого місцем призначення ставала Трансністрія – територія між річками Дністер та Південний Буг, частина сучасних Одеської, Миколаївської та Вінницької областей. Там розміщувалися близько півтори сотні гетто і таборів. У період з липня по листопад 1941 року до Трансністрії було переміщено близько 25 тисяч євреїв з Чернівців. Багато з них помирали від нелюдських умов ще в дорозі.
Траян Попович
Розповідаючи про становище євреїв під час Другої світової війни у Чернівцях, неможливо не згадати про тодішнього очільника міста – румунського адвоката Траяна Поповича. Саме завдяки йому вдалося врятувати значну кількість євреїв.
Попович не схвалював політики винищення єврейського населення. Цілком можливо, що у нього на це були особисті причини, та вищому керівництву він пояснював свою позицію цілком об’єктивно: євреї потрібні місту. Як відомо, до війни вони відігравали важливу роль у економічному розвитку міста. Масове знищення здібних підприємців та досвідчених майстрів не могло не позначитися на становищі міста. Зрештою думка Поповича була почута.
Йому дозволили залишати у місті євреїв, чиї професії були найбільш затребуваними. Обрані отримували спеціальні дозволи – “авторизації”. Насправді ж, окрім дійсно потрібних людей, такі авторизації міг отримати кожен, хто був у змозі заплатити. Гроші були чималі, тож це могли собі дозволити лише заможні люди. Тому ставлення до Траяна Поповича може бути неоднозначним, проте Ізраїль надав йому звання Праведника народів світу. Адже завдяки його “авторизаціям” вдалося врятувати близько 20 тисяч євреїв.
Звісно, стан євреїв під час Другої світової війни тяжко навіть назвати життям, це радше було виживання.
Проте навіть за таких умов існував спротив. З перших днів окупації у Чернівцях існувала єврейська антинацистська організація, яка займалася відповідною пропагандою, друкувала листівки, збирала кошти, аби допомогти ув’язненим у гетто і таборах, здійснювали саботаж на підприємствах.
Слід також згадати про місцеве населення, яке часто допомагало євреям під ризиком власної смерті. Так чернівчани вкотре доводили, що залишатися людиною можна за будь-яких обставин.